У гуртку «Біла Студія»

Визначення символістів як «неоромантиків» або «модерністів» було типовим для істориків літератури межі століть; в той час як означення футуристів «неореалістами» виникло у 1910-х рр. на ґрунті зіставлень, що проводили мистецтвознавці між кубістами, імпресіоністами, фовістами і футуристами. Цілком очевидно, що термінологічна визначеність символізму формується паралельно з самовизначенням футуристів – останнім був потрібний «образ ворога» для стабілізації власних позицій; таким чином, кристалізація концепції панфутуризму протягом 1919-1921 рр. сприяла взаємовідштовхуванню базових стильових систем перших десятиліть ХХ століття. Свідченням тому є огляд літератури О.І.Білецького від 1925 року: літературознавець констатував у літературному процесі 1920-х рр. співіснування символізму і футуризму як цілком оформлених стильових систем [38,с. 291-305].

Співпраця і взаємовідштовхування символістів і футуристів може бути продемонстрована на прикладі видання «Універсального журналу» (1918), в якому друкувалися як симпатики футуристів – М.Терещенко, так і символісти різних поколінь – Я.Савченко, П.Тичина, М.Вороний. Ефемерний журнал «Біла студія», який планували видати символісти у 1919 р. і оголошення про який побачило світ на сторінках «Універсального журналу», на думку О.Ільницького, було невдалою спробою об’єднання представників двох стильових напрямів під однією обкладинкою («їхня видима окремішність [видань «Студія» і «Біла студія» – О.Д. ] була результатом існування двох протилежних таборів…», – пише дослідник [39,с. 61].

У 1919 р. символісти видавали свій часопис під назвою «Музагет», залучивши до співпраці також представників інших стильових тенденцій. Тут зокрема були опубліковані твори Я.Савченка, Д.Загула, В.Ярошенка, П.Тичини, малюнки відомого сецесіоніста М.Жука, вірші В.Поліщука, О.Слісаренка, теоретичні статті Ю.Меженка і М.Бурачека. Однойменна символістська група проіснувала тільки один рік, збираючись у київському готелі «Континенталь» (місце теперішньої консерваторії). Редакційна стаття і провідна теоретична публікація у журналі («Творчість індивідуума і колектив») належала Ю.Меженкові, що дає підстави характеризувати часопис як загалом символістське цехове видання (якому, у свою чергу, найближчі до М.Семенка футуристи намагалися протиставити групу і журнал «Фламінго»). [39,с. 64].