Філософія консультування

К.Роджерсом: „Допомогти людині надати допомогу самій собі". Коли одна людина приходить по допомогу до іншої, то це означає, що є потреба звернутися до себе внутрішньої, отримати потрібні опори, знання, подивитись збоку на те, що відбувається, зрозуміти, оцінити і в разі потреби започаткувати зміни, проаналізувавши можливі альтернативи. У процесі консультативного діалогу людина, що звернулася по допомогу, відновлює належний внутрішній порядок через особливий досвід самопізнання. Допомогу у набутті такого досвіду може надати інша людина, причому тільки така, яка може "угледіти" принципово невидимий для клієнта зовнішній контекст його життя, "почути" принципово "непочутий" смисл його слів і занять, вникнути в ті його переживання і цінності, які й приводять до відчуття обмежень його "Я". Рідні і друзі не в змозі зробити щось подібне внаслідок своєї реальної задіяності. Важливо мати позицію „неперебування", відсторонення,

аби бути достатньо авторитетним, незалежним у судженнях. консультантові не варто

виступати в ролі Бога, брати на себе більше, ніж може зробити звичайна людина. Продуктивна робота відбувається із «зрілим» клієнтом, у якого вже накопичилось достатньо страждань. Взаємодія з „незрілим" клієнтом більше скидається на обмін

думками, рідко - емоціями. „Допомогти допомагати собі" означає тільки одне: навчити особистість справлятися зі своїми проблемами, зі своїм життям. Чим кардинальніші зміни відбудуться в свідомості клієнта, тим менш ймовірними будуть рецидиви хворобливих станів. якщо консультант вузько зосереджений лише на одному вимірі, то ефект від його роботи дійсно буде незначним і нетривалим. філософія консультування має формуватися в термінах створення ефективних додаткових систем самоусвідомлення.