Моделі консультативної допомоги

1. Директивна: сценарій взаємодії, в якому психолог грає роль учителя, наствника, знавця і протилежні ролі для клієнта. Застосовується для добре вивчених психологічні феномени (вивір енна психологічна інфа у формі порад, інструкцій, вказівок)=> lдитячий онанізм, енурез. Або у випадку, де клієнт з певних причин є слабким чи незібраним (вік, афективний стан, непорозуміння, тимчасова неорганізованість)

2. Недирективна: у класичному вигляді: основа клієнт-центрованої терапії. К.Роджерс: «консультант кружляє у таці з клієнтом так, щоб у його партнера (клієнта) завжди була можливість «вести». Консультант демонструє приклад конгруентності та емпатії, створює атмосферу поваги та позитивності. Стиль роботи тут – наближений до Сократівської маєвтики. Завдання консультанта:

· Організувати процес бесіди (виділити ключові моменти, поставити відповідні запитання, допомогти простежити певну логіку)

· Створити умови, в яких клієнт самостійно знайшов би вихід із проблемної ситуації

Переваги недирективної моделі:

ü Індивідуальність людини – найвища цінність. Консультант працює із здоровою особистістю, тому клієнт має право розпоряджатися своїм життям так, як сам того забажає

ü Завдання консультанта – допомогти людині чітко усвідомити те, з нею відбувається і нічого більше. Консультант не лікує, не займається корекцією, не вчить, не осуджує, не проповідує, не радить, не передає свій житейський досвід (ню-нюJ)

ü Консультант може окреслити якомога більше варіантів, але прийняти рішення має сам клієнт

ü Найважливіше – делегування відповідальності клієнтові, і заручившись підтримкою здорової частини його особистості (от сказала, так сказала), довіритися його виборові. Мірилом речей все одно залишається сама людина.

*Вобщем как не крути, консультант остается в жабо и с не запачкаными ручками, но с ощущением глубокого морального удовлетворенияJ