Терапевтична метафора та її значення в консультуванні

Робота з образами, а відтак - з емоціями і відчуттями, суттєво відрізняється від інтелектуальних побудов. Вона забезпечується роботою правої півкулі, яка більше відповідає за емоційну і образну сторони мислення. М.Еріксон висунув гіпотезу, що оскільки прояв симптому є повідомленням на мові правої півкулі, то краще спілкуватися з правою півкулею звичною для неї мовою - мовою образів та метафор.

Метафора - це універсальний спосіб пізнання світу. Вона забезпечує структуру, в якій розрізнені факти і події можна побачити у їх взаємостосунках. Мова пояснювальна, описуючи одну подію за іншою, роздроблює та ізолює, мова фігуральна - синтезує та комбінує, об'єднуючи різні рівні мислення, переживання і поведінки в цілісну картину, яка дає психотерапевту кругову перспективу. Створення метафоричної реальності- це побудова моделі явища або події. Маніпулюючи з моделлю, ми отримуємо інструмент, знаходимо способи взаємодії з тим, що поки що до кінця не прояснилось, не усвідомилось. В консультативному процесі метафора виконує функцію дзеркала, полегшує ідентифікацію, робить прихований зміст доступним та особистісним. Вона захищає клієнта від жорсткого втручання. Метафора фільтрує та дозволяє вибирати своє і, мри необхідності, уникати прямої відповіді. Завдяки образності метафоричні історії надовго запам'ятовуються і можуть бути прикладені до інших життєвих ситуацій.

Метафоричне мовлення є універсальною мовою порозуміння. Воно дозволяє уникати занадто контрольованого мовного регулювання свідомості. Адже найбільші обмеження в психіку людини вносять переконання. Прямий вплив на них успіху не дає, бо свідомість насторожі, вона прагне до сталості і пильно оберігає стійкі структури переконань, а метафора є способом сформувати нові переконання в обхід того, що вже сформовано. Йти в обхід - означає зійти з шлях раціоналізму та емпірики, бо ці сфери жорстко регламентують людські можливості. Метафоричне пізнання, не залежачи прямо під логічних міркувань, не потребує перевірки точності сприйняття. Воно дозволяє вловити на інтуїтивному рівні ситуації, в яких досвід набуває символічного виміру, і тому може відкрити велику кількість співіснуючих значень, які надають один одному додаткові відтінки смислу.

Метафорична реальність реалізується через міфотворчість, тобто створення, або запозичення

наповнених глибоким змістом історій, казок, легенд бувальщин тощо. Міфи в конс. діалозі використовуються не стільки для розширення кругозору клієнта, скільки для того, щоб започаткувати трансформацію особистості. Ці згустки досвіду покликані краще зорієнтувати людину у реальному світі, структурувати її внутр. і зовн. досвід.

Провокуючи зміни звичних стереотипів поведінки клієнта, консультант часто пропонує йому

конструювання міфу як одну з найбільш продуктивних технік подолання стагнації. Допомагаючи створити міф, потрібно мати на увазі кілька правил, а саме: міф має задати деякий фрагмент реальності, більш досконалий, ніж той, котрим до цих пір користувалася людина. Процедура створення міфу повинна відповідати міфологічній картині того, кому вона призначена. Тільки тоді, коли нові уявлення опираються на уже існуючі, людина здатна в них дещо змінити. Щоб щось відбулося у внутрішній реальності потрібно задати міф або систему міфів, яка надає можливості для потрібної нам динаміки. При створенні міфу варто думати не тільки про його зміст, або рівні змісту (їх, як правило, кілька), але й планувати вплив як на свідомому, так і на несвідомому рівні психіки.