Структура робочої навчальної програми дисципліни

Робоча програма навчальної дисципліни складається з таких розділів:

§ Титульна сторінка.

§ Опис навчальної дисципліни (містить такі характеристики дисципліни як: кількість кредитів, модулів, змістових модулів, загальну кількість годин для вивчення дисицпліни, кількість тижневих годин для денної форми навчання: (аудиторних та самостійної роботи студента) та кількість годин на лекційні, практичні, семінарські, лабораторні та самостійні заняття студентів)

§ Мета та завдання навчальної дисципліни: тут необхідно сформулювати мету та завдання дисципліни відповідно до її змісту; чітко визначити – що повинен знати і уміти студент після опанування дисципліни і вказати місце у структурно-логічній схемі підготовки фахівців.

§ Програма навчальної дисципліни. Програма навчальної дисципліни містить перелік змістових модулів і назви тем, що входять до них.

Лектор, якому доручено читати курс лекцій, зобов’язаний перед по­чатком відповідного семестру подати на кафедру робочу навчальну прог­раму, складений ним конспект лекцій (авторський підручник, навчальний по­сібник) та контрольні завдання для проведення підсумкового контролю, пе­редбаченого навчальним планом.

Тематика лекцій подається у такій формі: коротка анотація (перелік питань, що розглядаються в темі лекції); посилання на літературні джерела. При цьому слід вказувати не більше 2–3-х джерел основної літератури, що є в наявності у бібліотеці чи в електронному вигляді.

Якщо дисципліна вивчається в 2-х і більше семестрах, то подається поділ усіх видів занять у кожному семестрі.

§ Структура навчальної дисципліни. Особливістю розроблення робочої програми при використанні кредитно-модульної технології навчання є структурування дисципліни за модульним принципом, який передбачає по­діл навчального матеріалу на логічно завершені частини теоретичного і прак­тичного матеріалу. При структуруванні навчального матеріалу слід уникати його дублювання в різних темах та порушень логічної цілісності подачі матеріалу дисципліни.

За результатами структурування навчального матеріалу розробляєть­ся структура навчальної дисципліни. Якщо дисципліна вивчається більше одного семестру, то структурування виконується для кож­ного семестру окремо з обов’язковим підсумком навчального навантаження з усіх запланованих видів робіт по семестрах і з дисципліни в цілому.

§ Теми семінарських занять (практичних, лабораторних) занять.

Семінарське заняття – форма навчального заняття, під час яких викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).

Практичне заняття – форма навчального заняття, під час якого викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних по­ложень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом сформульованих завдань.

Лабораторне заняття – форма навчального заняття, під час якого студент під керівництвом викладача особисто проводить натурні або імітаційні екс­перименти чи досліди з метою підтвердження окремих теоретичних поло­жень навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабора­торним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірю­вальною апаратурою, методикою експериментальних досліджень у конкрет­ній предметній галузі.

§ Самостійна робота. Акцент на СР.

ЗмістСРС з конкретної дисципліни може складатися з таких видів роботи:

− підготовка до аудиторних занять (лекцій, практичних, семінарсь­ких, лабораторних тощо);

− виконання практичних завдань протягом семестру;

− самостійне опрацювання окремих тем навчальної дисципліни згід­но з навчально-тематичним планом;

− переклад іноземних текстів встановлених обсягів;

− підготовка і виконання завдань, передбачених програмою прак­тичної підготовки, в тому числі курсового проектування, тощо;

– підготовка до усіх видів контролю.

Методичні рекомендації до СР.

При складанні плану самостійної роботи студента необхідно виходи­ти з загального обсягу годин, що відводиться на самостійну роботу з дисцип­ліни, видів самостійної роботи, що плануються для виконання студентом, загального тижневого бюджету часу студента, фізіо­логічно обґрунтованих норм навчального навантаження тощо.

Нереальність виконання домашніх завдань через великі обсяги, не­достатнє методичне забезпечення дисципліни призводять до зниження якості навчання, перешкоджають виконанню завдань з інших дисциплін, що вивча­ються у семестрі.

§ Індивідуальне навчально - дослідне завдання: Індивідуальне навчально - дослідне завдання виконується студентом під керівництвом викладача і полягає у ви­конанні індивідуальних завдань, що є однією з форм організації навчального процесу у вищих навчальних закладах. Індивідуальні завдання (реферати, розрахункові, графічні, курсові проекти чи роботи, аналіз практичних, проблемних ситуацій, підготовка результатів власних досліджень до виступу на конфе­ренції, участь в олімпіадах тощо. тощо) видаються студентам в терміни, передбачені робочою навчальною програмою. Виконання інди­відуальних завдань створює умови для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів і має на меті поглиблення, узагальнення та закріп­лення знань, які студенти одержують у процесі навчання, а також застосу­вання знань на практиці.

§ Методи навчання

§ Методи контролю:

поточний контроль здійснюється під час проведення практичних, лабораторних та се­мінарських занять і має на меті перевірку рівня підготовленості студента до виконання конкретної роботи;

семестровий контроль проводиться за однією із таких форм: се­местровий іспит, диференційований залік або залік з конкретної навчальної дисципліни в обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальною програ­мою, і в терміни, встановлені навчальним планом.

Форма проведення іспиту може бути різною – письмова, усна, тес­това, письмово-усна (комбінована) тощо, вона затверджується кафедрою і ві­дображається у робочій навчальній програмі дисципліни.

Під час семестрового

§ Розподіл балів, що присвоюється студентам;

Оцінювання знань студента здійснюється за 100-бальною шкалою (для екзаменів, заліків та курсових, кваліфікаційних, дипломних і магістерських робіт).

Ø максимальна кількість балів при оцінюванні знань студентів з дисципліни, яка завершується екзаменом, становить за поточну успішність 50 балів, на екзамені – 50 балів;

Ø при оформленні документів за екзаменаційну сесію використовується таблиця відповідності оцінювання знань студентів за різними системами.