Працересурсний потенціал України

Трудоресурснийпотенціал характеризує рівень забезпечення національної економіки ресурсами праці. До ресурсів праці ми відносимо в цілому населення України, його чисельність, територіальне розміщення, процеси відтворення, міграції.

а) чисельність, народжуваність, смертність, природний приріст, статево-вікова структура населення У регіональній економіці для арактеристики трудового потенціалу суттєвим показником є чисельність наявних трудових ресурсів та джерела їх поповнення. Але для ефективного функціонування економіки регіону з постійним зростанням продуктивності праці не достатньо кількісного виміру трудових ресурсів. Не менш важливим є, так званий, людський фактор, тобто якісний вимір трудового потенціалу, а це освіта, професійно кваліфікаційна підготовка фізичний стан, адаптивність до сучасних інноваційних змін. У цьому ж контексті важливими є статево-вікова структура, частка працездатного населення у його загальній чисельності, рівень зайнятості, міграції. Україна відноситься до країн з від'ємним природним приростом населення. Це призводить до скорочення його чисельності. Населення України зменшується усіх регіонах за винятком Києва і Севастополя. У 15 областях показник від'ємного сальдо населення гірший, ніж у середньому по країні. За даними Держкомстату в У країні в 2005 році народилось 426,1 тис. дітей, а померло 782,0 тис. осіб; чисельність населення при цьому в середньому за рік становила 47, 1 млн. осіб. Отже, коефіцієнт народжуваності за цей рік становив 8,5%0, кількість померлих складала 16 осіб на 1 тис. населення.

б)освіта, рівень кваліфікації Рівень кваліфікації трудових ресурсів України досить високий. Це випливає з рівня освіти працівників; питома вага фахівців з вищою та середньою освітою у народному господарстві становить 28,7%. Практично всі особи працездатного віку письменні, що властиво лише високо розвинутим країнам світу.

в)система заходів щодо вирівнювання демографічно ситуаціїНеврівноваженість кон'юнктури українського ринку праці блокує формування регіональних конкурентоспроможних виробничих структур, поглиблює дефіцит праці і призводить у близькій перспективі до широкого залучення іноземної праці на український ринок. Така заміщуюча міграція буде необхідним заходом для забезпечення конкурентоспроможності країни у глобалізованому світі та для підтримки чисельності населення, особливо його економічно активної частини. Україна, таким чином, набуває ознак цілком європейської країни, де така компенсаторна нетто-міграція, зокрема легалізація тіньових мігрантів є вже звичною практикою. В цілому поточний стан ринку праці вимагає зваженої комплексної та збалансованої міграційної політики держави.