Почуття та емоції у спілкуванні

Почуття — основна одиниця аналізу міжособистісних відносин. Коли ми говоримо про своє відношення до іншої людини, ми насамперед маємо на увазі емоції і почуття, що вона у нас викликає. Це можуть бути любов, відданість, ненависть, заздрість, обурення. Переживання, що виникають у процесі взаємодії, здатні зруйнувати, зміцнити, змінити відносини. Що значить «відчувати якесь почуття до іншого людині? Чим відрізняються емоційно-почуттєві переживання, що виникають між людьми, від переживань, що викликані навколишньою природою, певною діяльністю, тобто тим, що безпосередньо з людьми не пов'язане? Як ми виявляємо свої почуття й емоції? Чи можна ними керувати? Усі це ми спробуємо з’ясувати.

Людські емоції і почуття являють собою специфічні способи реагування людей на зміни, що відбуваються у внутрішньому чи зовнішньому середовищі. Основна відмінність між ними пов'язана з такими параметрами, як тривалість/короткочасність, стійкість/мінливість.

Визначення почуттів і емоцій, пропоновані в словниках, відбивають виділені особливості.

Емоції — особливий клас психічних процесів і станів, пов'язаний з інстинктами, потребами і мотивами, що відбиває у формі безпосереднього переживання (задоволення, радості, страху і т.д.) значимість діючих на індивіда явищ і ситуацій для здійснення його життєдіяльності.

Почуття — стійке емоційне відношення людини до явищ дійсності, що відбиває значення цих явищ у зв'язку з її потребами і мотивами. На відміну від власне емоцій і афектів, пов'язаних з конкретними ситуаціями, почуття виділяють явища, що мають для людини стабільну потребнісно-мотиваційну значимість.

Емоції і почуття знаходяться в складній взаємодії. У процесі розвитку конкретної людини (в онтогенезі) почуття виявляються пізніше, ніж власне емоції, і виникають як результат узагальнення окремих емоцій. Однак почуття, що сформувалися, багато в чому визначають виникнення і зміст ситуативних емоцій. З почуття любові до близької людини можуть розвитися тривога за неї, горе при розлуці, радість при зустрічі. Таким чином, те саме почуття може реалізовуватися в різних емоціях, причому нерідко різних за знаком. Цим пояснюється така властивість почуттів, як подвійність (амбівалентність).

У той же час, будучи формами переживань людини, емоції і почуття мають між собою багато принципово загальних рис. Не випадково говорять про емоційно-почуттєву сторону людського спілкування. Подібність почуттів і емоцій полягає насамперед у тому, що вони є мотивуючою системою в життєдіяльності людини.

Основні характеристики емоційно-почуттєвого переживання включають:

· певний рівень збудження (загальна зміна швидкості й інтенсивності протікання психічних, моторних і вегетативних процесів);

· знак (яке значення — позитивне чи негативне — має для суб'єкта подія, предмет, людина);

· предметність (спрямованість на щось чи когось, адресність відношення);

· модальність, або зміст і якість емоції і почуття (наприклад, подив, радість, тривога, сум і т.д.).

Саме наявність знака відрізняє емоційно-почуттєві переживання від всіх інших реакцій організму на навколишнє середовище. За допомогою емоцій людина виділяє небезпечне і безпечне, приємне і неприємне, робить вибір моделі поведінки, що відповідає її актуальним потребам, а в міжособистісних відносинах — вибір партнерів, способи і засоби взаємодії з ними.

Як можуть емоції і почуття регулювати поведінку людини і її відносини з іншими людьми? Як виявляються наші почуття?