Основні напрями в мов-ві 19 ст

1) Першим напрямом, який виник у надрах

порівняльно-історичного мовознавства, був натуралізм. Натуралізм — напрям, який поширював принципи і методи природничих наук на вивчення мови і мовленнєвої діяльності. Виникнення натуралістичної школи зумовлене бурхливим розвитком у середині XIX ст. природничих

наук. Основоположником натуралізму став німецький мовознавець Август Шлейхер (поняття законів розвтку мови вперше ввів у мов-ві,створ теорію родовідного дерева)

2) Під впливом ідей Гумбольдта й у зв'язку з інтенсивним розвитком психології в середині XIX ст. виник психологічний напрям у мовознавстві.

Психологічний напрям — сукупність течій, шкіл, концепцій, які розглядають мову як феномен психологічного стану і діяльності людини чи народу. У цьому напрямі одразу виокремилися дві концепції — індивідуального психологізму(досліджували психологію мовлення, тобто психічні процеси, пов'язані з мовленнєвими актами) і колективного психологізму (досл. психологію мови, тобто психологічні закономірності,

що виявляються в системі мови і в її історичному

розвитку). Психологізм характерний для порівняльно-історичного мовознавства всієї другої половини XIX ст. Основоположником психологізму в науці про мову вважають Геймана Штейнталя, видатним представником психологічного напряму в слов'янському мовознавстві є Олександр Опанасович Потебня.

3) Молодограматизм — напрям у порівняльно-історичному мовознавстві, мета якого — дослідження живих мов, які нібито розвиваються за суворими, що не знають винятків, законами.

Представником молодограматизму був основоположник Московської лінгвістичної школи Пилип Федорович Фортунатов.