double arrow

Основні теоретичні поняття теми


Інструмент власності– це свідоцтво про частку у власності компанії. Це, передусім, акції, які надають їх власникам право власності на визначену частку в капіталі компанії. До них відносять акції та інвестиційні сертифікати пайових інвестиційних фондів.

Згідно Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”, акція – цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть мати: номінальну, емісійну, балансову, конверсійну, ринкову вартість та курс, і, нарешті, ліквідаційну вартість.

Доходи від придбаних акцій формуються за рахунок трьох джерел: доходів від дивідендів, від підвищення ринкової вартості цінних паперів і від збільшення кількості акцій в результаті їхнього дроблення (stock split).

Оцінювання інвестиційних якостей акцій здійснюється за такими напрямами:

1. Аналіз виду акцій за ступенем захищеності розміру дивідендних виплат.




2. Дослідження галузі, в якій здійснює свою операційну діяльність емітент.

3. Оцінювання основних показників господарської діяльності і фінансового стану емітента.

4. Оцінювання характеру обігу акції на фондовому ринку.

5. Оцінювання умов емісії акцій (емісійна історія).

Моделі оцінки вартості акцій базуються на використанні наступних показників:

1. Вид акції – проста чи привілейована.

2. Сума дивідендів, яка очікується у конкретному періоді.

3. Очікувана курсова вартість акції в кінці періоду її реалізації (при використання акції впродовж раніше визначеного періоду).

4. Очікувана норма валового інвестиційного доходу (норма дохідності) за акціями.

5. Кількість періодів використання акції.

Інвестиційний сертифікат – цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді.

Відповідно до ст.7 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” облігація – це цінний папір, що засвідчує внесення її власником певної суми коштів і підтверджує зобов’язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в умовлений термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску). Може розміщуватись в документарній і бездокументарній формі.

Облігації мають три вартості: номінальну, емісійну та ринкову.

Облігації, як і акції, дають змогу сподіватися на отримання грошей або майна у перспективному періоді за трьома джерелами: 1) відсоткова ставка; 2) продаж у разі збільшення їх ринкової вартості; 3) погашення (викуп) за номінальною вартістю.



Оцінювання інвестиційних якостей облігацій здійснюється за такими параметрами:

1. Вид облігацій за характером емітента, строками погашення і формами виплати доходу.

2. Інвестиційна привабливість регіону (тільки для облігацій місцевих позик).

3. Фінансова стійкість і платоспроможність підприємства-емітента (тільки за облігаціями підприємств).

4. Характер обігу облігацій на ринку цінних паперів.

5. Умови емісії облігацій.

Оцінка вартості облігації базується на тому, що протягом періоду обігу облігації її власник повинен отримати таку саму суму, яку від вклав в облігацію при купівлі. Проте сукупність платежів, які повинен отримати власник облігацій, розтягнута у часі і, відповідно, всі майбутні платежі необхідно привести до теперішньої вартості (моменту часу, на який відбувається оцінка) шляхом дисконтування.

Казначейські зобов`язання України – державні цінні папери, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчують факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України.

Ще одним видом боргових цінних паперів згідно Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» є ощадний (депозитний с сертифікат) – цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав. Ст. 13 цього Закону об’єднує в одному фінансовому інструменті два донедавна різних види цінних паперів – ощадний і депозитний сертифікати. Перший з них існує з 1991 року, а другий випускається під назвою депозитного сертифікату НБУ (легалізованого свого часу Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»). За правовою природою це один і той самий інструмент.



Конкретизація оцінки інвестиційних якостей ощадних (депозитних) сертифікатів здійснюється за такими параметрами:

1. Надійність банків-емітентів.

2. Характер обігу сертифікатів на ринку цінних паперів.

3. Умови емісії сертифікатів.

Іншим поширеним борговим фінансовим інструментом для продажу і перепродажу є вексель, який згідно ст.14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» є цінним папером, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Операції з векселями в Україні регулюються законами України про приєднання України до Женевських конвенцій 1930 року і Законом України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.01 №2374-ІІІ.

Згідно із Законом «Про іпотеку», іпотека – вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, відповідно до якого іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника. При цьому до нерухомості відносять земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невідривно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Заставна – це борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов’язанням, за умови що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов’язання – право звернути стягнення на предмет іпотеки. Заставка оформлюється, якщо її випуск передбачений іпотечним договором.

Іпотечний сертифікат – це особливий вид цінного паперу, забезпечений іпотечними активами або іпотеками. Вони можуть бути двох видів – іпотечні сертифікати участі й іпотечні сертифікати з фіксованою доходністю.

Сертифікати з фіксованою дохідністю – це сертифікати, які забезпечені іпотечними активами та посвідчують такі права власників: на отримання номінальної вартості в передбачені умовами випуску сертифікатів терміни; на отримання процентів за сертифікатами на умовах інформації про випуск сертифікатів; на задоволення вимог – у разі невиконання емітентом прийнятих на себе зобов’язань – з вартості іпотечних активів, що є забезпеченням випуску сертифікатів з фіксованою дохідністю, переважно перед іншими кредиторами емітента.

На відміну від сертифікатів з фіксованою доходністю, іпотечні сертифікати участі – пайові іменні цінні папери, власники яких мають право на одержання частини платежів за іпотечними активами.

Згідно Закону України «Про іпотечні облігації» від 22.12.05 №3273-ІV іпотечні облігації – це облігації, виконання зобов'язань емітента за якими забезпечене іпотечним покриттям. Іпотечна облігація засвідчує внесення грошових коштів її власником і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цієї облігації та грошового доходу в порядку, встановленому зазначеним Законом та проспектом емісії, а в разі невиконання емітентом зобов'язань за іпотечною облігацією надає її власнику право задовольнити свою вимогу за рахунок іпотечного покриття.

Сертифікат ФОН – цінний папір, що засвідчує право його власника на отримання доходу від інвестування в операції з нерухомістю.

Фонд операцій з нерухомістю – кошти, отримані управителем ФОН в управління, а також нерухомість і інше майно, майнові права та доходи, набуті від управління цими коштами. Фінансова установа, яка відповідає вимогам Закону, може за власною ініціативою створювати ФОН, який не є юридичною особою. Для створення ФОН ця фінансова установа має розробити та затвердити Правила ФОН, інвестиційну декларацію та проспект емісії сертифікатів ФОН, організувати розміщення сертифікатів ФОН шляхом відкритого продажу або безпосередньої пропозиції сертифікатів ФОН заздалегідь визначеному колу осіб.

Дериватив (від лат. Derivatus – відведений) – це документ встановленої форми (стандартна угода), який засвідчує право та/або зобов’язання придбати або продати в майбутньому певний базовий актив (товари, фінансові інструменти) на визначених цим документом умовах і дозволяє власнику деривативу зафіксувати сприятливу (вигідну) з його погляду ціну на купівлю-продаж.

Строкові угоди – це специфічні інструменти фінансового ринку, що використовуються для управління ціновими ризиками на основі майбутньої вартості базового активу.

Згідно з цим визначенням угоди, які укладаються в економіці, можна розділити на касові (спотові, що укладаються безпосередньо в момент укладання впродовж невеликого проміжку часу, і строкові, що укладаються на перспективу. Ринок деривативів поділяється на спотовий ринок (спот-ринок), на якому укладаються касові угоди, і строковий ринок, де обертаються строкові контракти. Учасників строкових ринків прийнято поділяти на три категорії: хеджери, спекулянти та арбітражери.

Ф’ючерс – строковий фінансовий інструмент, що встановлює зобов’язання придбати чи продати базовий актив у визначеній кількості та якості у встановлений час у майбутньому за ціною, обговореною сторонами на дату, коли фінансовий інструмент почав торгуватись на біржі.

Відповідно до п.1.27 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” операція з опціоном – господарська операція суб’єкта підприємницької діяльності, що передбачає продаж (купівлю) опціону, тобто права придбати (продати) продукцію сезонного виробництва, цінні папери або валютні цінності у будь-який момент протягом визначеного часу, з фіксацією ціни реалізації на день укладання (придбання) опціону.

Варант – різновид опціону на купівлю, який випускається емітентом разом із власними привілейованими акціями та надає його власнику право на придбання простих акцій даного емітента протягом певного періоду за певною ціною (Рішення ДКЦПФР «Правила випуску та обігу фондових деривативів» від 24.06.97 №13).







Сейчас читают про: