Порушення функцій вегетативної нервової системи

Вегетативна нервова система складається з двох відділів: симпатичного і пара-симпатичного. В одних людей переважає симпатичний тонус, в інших – парасимпа-тичний. Звідси виникло вчення про симпато- і ваготонію. Симпатотонія характери-зується такими ознаками: бліда суха шкіра, блискучі очі з широкими зіницями, лег-кий екзофтальм, схильність до тахікардії, артеріальної гіпертензії, тахіпное, запорів, гіпертермії, гіперглікемії. При ваготонії шкіра холодна, волога, ціанотична, дермо-графізм яскраво-червоний, зіниці звужені. Характерні брадикардія, артеріальна гі-потензія, дихальна аритмія, проноси, гіпергідроз, гіперсалівація, сонливість, тен-денція до гіпотермії.

Симпатикотонію і ваготонію не вважають патологічними синдромами, ці стани лише відображають переважну спрямованість вегетативної регуляції. Оскільки в чистому вигляді вони трапляються надзвичайно рідко, було виділено проміжний симптомокомплекс - невротонію.

Клінічно виражені порушення вегетативної регуляції проявляються низкою синдромів, найважливішим з яких є синдромвегетативної дистонії. Він рідко буває первинним, тому його, як правило, не вважають самостійним захворюванням. Картина цього синдрому дуже неоднорідна, вона охоплює всі форми вегетативних розладів.

У клінічній картині вегетативної дистонії виділяють три окремі синдроми. Перший із них, психовегетативний, пов’язаний з ураженням лімбічної системи. Вегетативна симптоматика при цьому поєднується з психічними порушеннями тривожного, депресивного, астенічного, істеричного характеру. Яскраву картину психовегетативного синдрому спостерігають при органічних ураженнях гіпоталамуса, після черепно-мозкової травми, у хворих із неврозами.

Морфологічною основою синдрому прогресуючої вегетативної недостатності є поліневропатія - ураження периферійної вегетативної системи, яка іннервує внутрішні органи. Часто це поєднується з церебральними розладами. Синдром проявляється ортостатичною гіпотензією, втратою свідомості, імпотенцією, загальною слабістю, ангідрозом, схудненням, нетриманням сечі, запорами, стенокардією.

Третій синдром - вегетативно-судинно-трофічний. Він виникає на руках і ногах при ураженні відповідних змішаних нервів (невропатії), сплетень (плексопатії), передніх корінців (радикулопатії) або нейронів бокових рогів.

Причин, що викликають вегетативну дистонію, надзвичайно багато. Сюди, зокрема, належать спадкові ураження нервів. Вони проявляються в ранньому дитячому віці нестабільністю частоти серцевих скорочень і артеріального тиску, швидкою зміною почервоніння і збліднення шкіри, пітливістю, болем в органах травного каналу, схильністю до підвищення температури, нудотою, залежністю від погоди. Вегетативні розлади часто викликаються психічними травмами, це особливо помітно в екстремальних ситуаціях (землетрус, катастрофа). Вегетативними розла-дами нерідко супроводждуються періоди статевого дозрівання і клімаксу, коли від-бувається докорінна перебудова ендокринного статусу організму. Причиною вегето-дистонії можуть стати численні соматичні хвороби: артеріальна гіпертензія, бронхі-альна астма, виразкова хвороба, цукровий діабет, а також професійні отруєння. Пе-реважно гіпоталамічне походження мають порушення функцій серцево-судинної си-стеми, дихання, травлення, ендокринної системи, обміну речовин, терморегуляції. При пошкодженні стовбурових структур порушуються сон, регуляція кровообігу з боку судинно-рухового центру, регуляція дихання з боку дихального центру, регуля-ція м’язового тонусу. Синдром вегетативної дистонії характерний для більшості психічних захворювань, особливо якщо в їх клінічній картині домінує депресія.

Гострий напад вегетативної дистонії називають вегетативним кризом.