Нервовою трофікою називають регуляцію обмінних процесів у тканинах шля-хом нервових впливів. Завдяки трофічній дії нервів підтримується належний рівень метаболізму, а також забезпечується адаптація у відповідь на зовнішні й внутрішні стимули. Нервова система здійснює трофічні впливи у тісному зв’язку з ендокрин-ним апаратом.
За сучасними уявленнями, нервові впливи на тканинну трофіку здійснюються двома шляхами: імпульсним і неімпульсним. Імпульсний механізм реалізується че-рез медіатори (норадреналін, ацетилхолін). Неімпульсний вплив полягає в синтезі тілами нейронів біологічно активних немедіаторних речовин, які переміщуються по аксону. Ці речовини призначені для живлення аксона, вони здатні виділятися в синаптичну щілину.
Процес, який розвивається після денервації (припинення іннервації), назива-ють нейрогенною дистрофією. У клітинах денервованих органів і тканин (ока, міокарда, скелетних м’язів, слизової шлунка) зменшується кількість нуклеїнових кислот, пригнічується синтез білка, з’являються ферменти, властиві ембріональним тканинам. У нейродистрофічному вогнищі утворюються білки з аутоантигенними властивостями. Імунні реакції стають важливою патогенетичною ланкою в динаміці нейродистрофічного процесу.
|
|
У денервованих тканинах постійно порушуються процеси енергоутворення. Зменшується вміст глікогену в печінці й м’язах, сповільнюється засвоєння глюкози і гальмується активність ключових ферментів її обміну. Інактивація ферментних систем циклу Кребса порушує синтез АТФ.
Зменшується кількість мітохондрій, вони і рибосоми зазнають деструкції. Кількість лізосом зростає.
Трофічні виразки характеризуються в’ялим перебігом і не мають схильності до загоєння. Деструктивні процеси в них завжди переважають над регенераторними.