Менінгіт

Менінгіт - запалення оболонок головного і спинного мозку. Запалення м’якої оболонки називають лептоменінгітом, павутинної - арахноїдитом, твердої – пахіме-нінгітом. Хворобу викликають різноманітні патогенні бактерії, віруси, гриби, прос-тіші. Вхідними воротами служить слизова оболонка носоглотки, бронхів, травного каналу. Збудник, потрапивши на слизову, викликає місцеву запальну реакцію – ангі-ну, назофарингіт, бронхіт, кон’юнктивіт тощо. Із первинного вогнища інфекція роз-повсюджується лімфогенно або гематогенно в мозкові оболонки. Часто запалення оболонок мозку є результатом контактного переходу інфекції при отитах, мастоїди-тах. Дуже небезпечно, коли інфекція поширюється по регіонарних судинах, обмина-ючи загальне кровоносне русло. Наприклад, при фурункулі верхньої частини облич-чя інфекція, поширюючись по венах, у яких відсутні клапани, спричиняє розвиток тромбофлебіту вен і синусів твердої мозкової оболонки. Це дає підставу розподілити менінгіти на первинні (менінгококцемія) і вторинні (ускладнення низки хвороб).

Патанатомія. Форма запалення, як правило, зумовлена властивостями збудника. Серозний менінгіт частіше спостерігається при вірусній інфекції, гнійний - при бактеріальній, а хронічний продуктивний менінгіт викликається патогенними грибами і простішими. Як окрему форму виділяють геморагічний менінгіт.

При серозному менінгіті м’які мозкові оболонки різко повнокровні, просякнуті ледь мутним ексудатом, із поодинокими або множинними крововиливами. Такий процес найчастіше спостерігається у першу добу перебігу менінгококової інфекції. Він починається з основи мозку і на 2-3 добу переходить на випуклу поверхню головного мозку з утворенням гнійного ексудату.

Гнійному менінгіту завжди передує серозний. При сформованому гнійному запаленні м’які оболонки просякнуті мутною жовто-зеленою в’язкою рідиною у вигляді шапочки. Геморагічний менінгіт (м’які оболонки червоні – «шапочка кардинала») спостерігається при сибірській виразці, продуктивне запалення - при міліарному туберкульозі й амебному менінгоенцефаліті.

Патогенез. У зв’язку з гіперпродукцією ліквора, у хворих на менінгіт можуть виникати явища гострої гідроцефалії і набрякання головного мозку з вклиненням його у великий потиличний отвір. Процес із судинної оболонки може переходити на мозкову тканину з розвитком менінгоенцефаліту.

Своєчасно проведене лікування дає сприятливі наслідки. Інколи процес переходить у хронічну форму. При наявності в ексудаті значної кількості фібрину, а також у випадках проліферативного запалення, процес завершується організацією та облітерацією ділянок субарахноїдального простору, отворів шлуночків і лікворних шляхів. Наслідком цього буде прогресуюча гідроцефалія з атрофією речовини мозку. В гострому періоді хвороби смерть настає від вклинення мигдаликів у великий потиличний отвір з ущемленням довгастого мозку, у наступні періоди - від гнійного менінгоенцефаліту і загальної церебральної кахексії.