Неврози

Однією з форм ВНД є емоції - реакції організму на зовнішні й внутрішні по-дразники, які супроводжуються яскравим особистісним відношенням до подразника. Емоції мають пристосовний характер. У стані емоційного напруження екстрено мобілізуються резерви організму, які підвищують його пристосовні можливості.

Доки збудження лімбічних структур не сягне критичної межі, можна говорити про адаптаційну роль емоцій. Перезбудження емоційних центрів (емоційний стрес), навпаки, призводить до появи стійких розладів ВНД, відомих під назвою неврозів. До них належать неврастенія, істерія і невроз нав’язливих станів.

Причиною неврозів є психічна травма - будь-яка неприємна інформація, що стосується подій, важливих для даної особи: звістка про смерть близької людини, втрата матеріальних цінностей, крах службової кар’єри, загроза для життя або здоров’я. Найчастіше ця інформація передається словесно, але ту ж саму роль може відіграти письмове повідомлення або вигляд пограбованої квартири.

Психічні травми бувають хронічними, якщо вони багаторазово повторюються, або гострими, коли надто сильний подразник діє однократно. Особливо сильний травмуючий вплив чинять несподівані повідомлення, яких людина не очікувала. Доведено, що психотравмуюче значення неприємної події тим більше, чим більша невідповідність між передбачуваною і реальною ситуаціями.

Найбільше емоційне напруження викликає інформація, яка породжує атмосфе-ру невідомості, невпевненості й вимагає швидкого прийняття відповідального рішення. Тривожне очікування важкопрогнозованої або завідомо неприємної події впливає навіть сильніше, ніж сама подія. Нерідко психічної травматизації зазнають люди, які опинилися в конфліктних ситуаціях і не бачать шляхів їх подолання.

Розвитку неврозів сприяє все, що функціонально виснажує нервову систему: черепномозкові травми, нейроінфекції, інтоксикації, ендокринопатії, хвороби внутрішніх органів, хронічна втома, недосипання, недоїдання. Неврози частіше зустрічаються в жінок. У них помітно переважають істерія і синдром нав’язливих станів, тоді як чоловіки дещо більше схильні до неврастенії.

У патогенезі неврозів головну роль відіграють порушення діяльності тих вищих відділів головного мозку, які адаптують організм до психотравмуючих ситуацій. За умов емоційного стресу виникає сильне нервове напруження з вегетативними та ендокринними змінами, яке врешті-решт проявляється неадекватною поведінкою.

Природу неврозів І.П. Павлов вбачав у перенапруженні процесів збудження і гальмування або в їх зіткненні. В основу цих уявлень було покладено вчення про типи вищої нервової діяльності.