Люди, кров яких є резус-позитивною, мають на поверхні еритроцитів протеїн, відомий під назвою D-антиген (RhD-антиген)

85% жителів Європи є RhD-позитивними і 15% – RhD-негативними.

Резус-конфлікт може виникнути між матір’ю й ембріоном, коли мати буде RhD-негативною, а плід – RhD-позитивним.

Під час перших пологів еритроцити плода потрапляють у кров матері й у неї виробляються анти-D-антитіла, які належать до типу IgG.

Коли ця жінка вагітніє вдруге, і плід знову є RhD-позитивним, то анти-D-антитіла з крові матері проходять через плаценту й атакують еритроцити плода. Залежно від кількості анти-D-антитіл можливий мимовільний аборт, народження мертвої дитини або живої з гемолітичною хворобою новонародженого.

Профілактика резус-конфлікту

Протягом двох днів після перших пологів D-негативній матері вводять людські анти-D-антитіла, поки в неї не утворилися такі ж власні. Введені АТ зв’язуються з еритроцитами D-позитивного плода, які потрапили в кровотік матері.

Таким чином, анти-D-антитіла знищують еритроцити новонародженого, що потім елімінуються. При цьому мати не імунізується D-антигеном і у неї не виробляються власні анти-D-антитіла, що могли би стати причиною гемолітичної хвороби новонародженого під час наступної вагітності.

Конфлікт за системою АВ0

Після 9-го тижня вагітності під час формування трофобласта еритроцити плода потрапляють у кровотік матері. У разі несумісності плода і матері за системою АВ0 у неї виробляються антигрупові антитіла. Вони належать до типу IgG, проходять крізь плаценту і викликають гемолітичну хворобу плода.

Найчастіше міжгруповий конфлікт спостерігають, коли в матері група крові 0(І), а у плода – А(ІІ). Таке відбувається приблизно у 10% випадків від загальної кількості пологів. Інші види несумісності зустрічаються набагато рідше.

У випадку такого конфлікту матері проводять інфузійну терапію, щоб зменшити титр антигрупових антитіл.

Імунологія пухлин

Пухлина – це патологічний процес, що характери-зується нестримним розмноженням клітин без контролю організму.
Злоякісні пухлини, на відміну від доброякісних, характеризуються втратою диференціювання, інва-зивним ростом і метастатичним поширенням.

Типи злоякісних пухлин

Карцинома – пухлина ендо- та ектодерми (напр., шкіри та епітелію органів) – 89,3%
Саркома – пухлина мезодерми (кісток, м’язів) – 1,9%
Лейкемії та лімфоми – пухлини гемопоетичних клітин – 8,8%

Онкогенез

В нормі кожна клітина організму здатна до певної кількості поділів, після чого активується ген апоптозу й виникає генетично запрограмована клітинна смерть.

Атипові клітини здатні блокувати апоптоз, що і є ключовим рушійним фактором онкогенезу.