Правовий режим екологічно уражених земель

Глави 27 і 28 ЗК встановлюють правовий режим техногенно забруднених, деградованих і малопродуктивних земель. Внаслі­док катастрофи на Чорнобильської АЕС велика кількість земель зазнала радіоактивного забруднення.

Згідно зі ст. 169 ЗК техногенно радіоактивними забрудне­ними визнаються землі, забруднені внаслідок господарської діяльності людини, що призвела до деградації земель і нега­тивних наслідків для довкілля і здоров’я людей. До техногенно забруднених належать землі радіаційно небезпечні і радіоак­тивно забруднені землі, і землі, забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами тощо. Техногенно забруднені землі — різновид деградованих. При використанні техногенно забруднених земель враховуються особливості режиму їх використання. Особливості режиму і порядку використання тех­ногенно забруднених земель встановлюються законодавством України.

У ст. 170 ЗК окремо закріплюється, що техногенно забруд­неними визначаються землі сільськогосподарського призначен­ня, на яких не забезпечується одержання продукції, що відпо­відає встановленим вимогам (нормам, правилам, нормативам), та підлягають вилученню із сільськогосподарського обігу та консервації. Правовий режим зони екологічного лиха в першу чергу визначається Законом України від 27 лютого 1991 р. «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Законом України від 28 лютого 1991 р. «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастро­фи» (в редакції Закону від 19 грудня 1991 р.).

Відповідно до Закону «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» до територій, що зазнали радіоактивного забруд­нення внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать території, на яких виникло стале забруднення довкілля радіоактивними речовинами, що може призвести до опромінення населення на рівні понад 1 мЗв (0,1 бер) у рік. Стаття 2 Закону за ступенем радіаційного забруднення поділяє радіоактивно забруднені тери­торії на чотири зони.

Такими зонами є:

зона відчуження — це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 р.;

зона безумовного (обов’язкового) відселення — це тери­торія, що зазнала інтенсивного забруднення довго живучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/кв. км та вище, або стронцію від 3,0 Кі/кв. км та вище, або плутонію від 0,1 Кі/кв. км та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0, 5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;

зона гарантованого добровільного відселення — це тери­торія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/кв. км, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала в доаварійний період;

зона посиленого радіологічного контролю — це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/кв. км, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/кв. км за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінен­ня людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержала у доаварійний період.

У ст. 3 зазначеного Закону визначено що радіаційно небез­печні землі це землі, на яких неможливе подальше проживання населення, одержання сільськогосподарської й іншої продукції, продуктів харчування, що відповідають національним та між­народним допустимим рівням вмісту радіоактивних речовин, або які недоцільно використовувати за екологічними умовами. У ст. 170 ЗК передбачені вимоги щодо вилучення із сільсько­господарського обігу техногенно забруднених земель. Управ­ління зоною відчуження і зоною безумовного (обов’язкового) ііідселення здійснює спеціальний орган — Адміністрація зони. У цих зонах забороняється постійне проживання населення, природокористування, будь-яка інша діяльність, що не забез­печує дотримання режиму радіаційної безпеки. На території зазначених зон проводиться запобігання винесення радіонуклідів за межі зони, екологічний моніторинг, утримання території в належному санітарному стані, застосування методів фіксації радіонуклідів на місцевості.

У зоні посиленого радіоекологічного контролю забороняється: будівництво санаторіїв, піонерських таборів, баз і будинків від­починку, а також будівництво нових підприємств, що шкідливо впливають на здоров’я населення і навколишнє середовище; будь-яка діяльність, що погіршує радіоекологічну ситуацію; природокористування, що не відповідає вимогам норм ра­діаційної безпеки; внесення пестицидів, гербіцидів, отруто­хімікатів без спеціального дозволу відповідних органів Кабі­нету Міністрів України. У зоні посиленого радіоекологічного контролю застосовуються заходи соціального захисту населення, що гарантовані ст. 17 Закону «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи», за винятком добровільного переселення людей із зони.