Висновок

Останню тисячу років дурять не тільки українців.

Одначе нам від цього якось мало втіхи. Але які «конкретно», «без базару», структури сьогодні реставрують, піджив­люють та оновлюють привид ветхозавітного деспота - родо­начальника олігархічної живодерні?

Відповідь однозначна – всі, без винятку, хто вважає Йосипа Огидного – святим та прекрасним (або, як тепер кажуть, «білим та пухнастим») - християнські конфесії, сектантські угрупування, синагоги, монастирі вкупі з таємними чи явними масонськими товариствами, організаціями, партіями, орденами шевальє, сеньорів і підкон­трольними їм силовими структурами.

Яким же чином українцю вирватися з мертвого зашморгу олігархії?

Як перейти державі нашій до процесу позитивної циклічності владних утворень?

Це тема окремої розмови, але для початку ук­раїнцеві необхідно навчитися міркувати та діяти самостійно, без сторонньої «допомоги», керуючись власним сумлінням, користуючись рідним національним розу­мом, головою, мозком та серцем.

Здавалося б, навіщо нагадувати нинішнім тяжко вченим, комп’ютеризованим українцям такі стародавні події на початку ІІІ тисячоліття нової ери?

Але варто пам’ятати, що немає і не буде нічого нового, крім старого. Особливо для «надто розумних», але отуплених та зомбованих.

І, подібно до діянь Йосипа Джугашвілі в історії більшовизму, саме реалізація голодоморних діянь за прикладом Йосипа Огидного в Єгипті, є центральною, стрижневою, першорядною і найголовнішою програмою «тори» та «біблії».

Ці книги з давніх-давен і донині служить канвою християнсько-юдейського буття і досягнення, такого милого та любого євангелістами, зокрема, свідками Єгови та іншими сектами «послєдніх днєй», кінця світу.

Хто цього не бачить, той ніколи не зрозуміє не тільки біблію, але й таємну (на перший погляд) суть пружин рушійних сил, подій, речей і явищ минувшини та сучасності.