Призначення покарання за сукупністю злочинів (ст. 70 ККУ)

Сукупністю злочинів визнається вчинення особою 2 або > злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини ККУ, за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від КВ за підставами, встановленими законом.

Призначення покарання за сукупністю злочинів проходить 2 стадії:

1) суд призначає покарання окремо за кожен злочин;

2) суд призначає остаточне покарання за їх сукупністю.

Цей підхід має практичне значення у таких аспектах:

а) він сприяє досягненню мети крим. покарання, оскільки, призначаючи покарання за кожний із вчинених злочинів, суд не лише індивідуалізує покарання, а й стверджує принцип невідворотності покарання;

б) він забезпечує апеляційній і касаційній інстанціям можливість перевірки винесеного вироку, полегшує розгляд справ у разі, коли йдеться про зміну чи скасування вироку в частині засудження за один із злочинів;

в) це дає змогу правильно застосовувати положення КЗ про його зворотну дію в часі;

г) у разі прийняття закону про амністію він надає можливість чітко визначити злочин, що підпадає під амністію.

Остаточне покарання за сукупністю злочинів призначається судом на основі 1 із 3 принципів:

1) поглинення менш суворого покарання більш суворим;

2) повного складання призначених покарань;

3) часткового складання призначених покарань.

За загальним правилом, остаточне покарання визначається в межах, встановлених нормою Особливої частини КК, яка передбачає більш суворе покарання. Виняток з цього правила становить ситуація, коли хоча б 1 із злочинів є умисним тяжким чи особливо тяжким. У такому випадку суд вправі призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК. Передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю злочинів застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті КЗ, якими передбачена відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції.

Призначення покарання застосовується і в тих випадках, коли після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в ін. злочині, який вчинено до постановлення попереднього вироку. За таких обставин до строку остаточно призначеного покарання зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком. У цьому випадку процес призначення покарання проходить 3 стадії:

1) призначення покарання за розкритий злочин;

2) визначення остаточного покарання за сукупність злочинів;

3) зарахування в строк остаточного покарання повністю чи частково відбутого покарання за попереднім вироком.

Усі названі стадії відображаються в резолютивній частині вироку. При цьому суд не може змінювати призначені покарання за попередніми вироками, а остаточне покарання не може бути нижчим від покарання, призначеного за попереднім вироком. Якщо ж вирок у попередній справі скасовано за нововиявленими обставинами, то він не враховується.