Тезаурус до тема 4 «Особливості спілкування в організації»

1. Загальна характеристика спілкування;

2. Комунікативні бар’єри в організації;

3. Конфлікти в організації;

4. Переговори в організації.

Література до теми: 2; 8; 13; 16; 30; 35.

Центральним поняттям в соціальній психології є спілкування.

Спілкування породжує такі феномени як сприймання і розуміння людьми один одного; такі засоби впливу, як наслідування, навіювання, переконання та зараження; лідерство і керівництво; згуртованість і конфліктність; відносини і установки. Спілкування вивчається як специфічне явище, і як засіб діяльності та навчання.

В результаті спілкування складається соціально - психологічна структура особистості, особливості малих груп та більш широких спільнот. Соціально-психологічні явища виникають як відображення різних форм спілкування.

Спілкування – одна з формвзаємодії людей, в результаті якої виникаєвплив однієї людини на іншу, реалізовується потреба в іншому, організовується час і діяльність.

Підструктури спілкування (за Г. М. Андреєвою):

- комунікативна (обмін інформацією);

- інтерактивна (обмін діями);

- перцептивна (сприйняття людини людиною і встановлення взаєморозуміння).

Процес комунікацій:

- хто (передає повідомлення) – комунікатор;

- що (передається) – повідомлення;

- як (передається) – канал;

- кому (спрямовано) – аудиторія;

- з яким результатом? – ефективність.

Види спілкування:

- формальне - неформальне;

- предметно-особисто-соціально орієнтоване;

- вербальне – невербальне.

Функції спілкування:

- інформаційно-комунікативна;

- регулятивно-комунікативна;

- афективно-комунікативна.

Соціально-психологічні закони:

1. Навіюваність відрізняється віковою динамікою.

2. Навіюваність змінюється в бік посилення за фактом участі індивіда в реальній великій групі.

3. В основі «ефекту ореола» лежать фактори переваги, естетичної привабливості та фактор відношення до нас.

4. «Ефект ореола» відрізняється інерційністю.

5. Суспільний настрій впливає на поведінку людини натовпу, яка відрізняється меншою свідомою керованістю у порівнянні з окремим індивідом поза натовпом.

6. Перебіг протікання психічних процесів індивіда істотно відрізняється в групі і в ізольованих умовах.

Базальні міжособові потреби:

- Потреба у визнанні. Пов¢язана з прагненням людини бути поміченим іншими, бути значимим для них. Проявляється в бажанні належати до якої-небудь групи. Визнання пов’язане з прагненням бути в групі чи поза нею. Реалізовується за допомогою здатності проявляти інтерес до інших і викликати інтерес інших.

- Потреба у контролі. Проявляється у поведінці, пов’язаній з установленням і підтримуванням задовільних відносин з людьми в області влади і впливу). Контроль пов'язаний з прагненням бути «нагорі чи внизу». Реалізовується за допомогою здатності проявляти повагу до інших і до себе.

- Потреба у прийнятті. Проявляється у поведінці, пов’язаній з встановленням і підтримуванням відносин в області емоційної привабливості. Прийняття пов’язане з прагненням бути «близько чи далеко». Потреба у прийнятті реалізовується у здатності любити, симпатизувати і бути любимим, симпатичним.

Типи задоволення базальних міжособових потреб:

- дефіцитний тип (не прагне задовольнити потребу);

- надлишковий (безперервно прагне);

- патологічний (задовольняє неадекватним чином);

- ідеальний (успішно і адекватно задовольняє).

Тип батьківської поведінки	Міжособові потреби	Прояви батьківської поведінки	Вихований тип поведінки дитини
Занадто багато	визнання контроль прийняття	гіперувага домінування залюблювання	надтосоціальний автократ надтоприйнятий
Занадто мало	визнання контроль прийняття	ігнорування попустительство нехтування (відхилення)	малосоціальний абдикрат малоприйнятий
Ідеал	визнання контроль прийняття	симпатія повага любов	соціальний демократ прийнятий

Серед явищ, що ускладнюють спілкування в організації, а іноді призводять до повного його блокування, провідну роль відіграють комунікативні бар'єри. У загальному вигляді комунікативні бар'єри можна визначити як перешкоди па шляху передачі інформації від комунікатора (відправник інформації) до реципієнта (одержувача).

Комунікативні бар'єри є однією з причин виникнення і розгортання внутрішньоособистісних, міжособистісних,внутрішньогрупових і міжгрупових конфліктів, які виникають в організаціях. Вони також можуть призводити до зниження результативності діяльності менеджерів і персоналу організацій, впливати на їх міжособистісні стосунки, емоційний стан, ступінь задоволення роботою тощо.

Причини бар'єрів сприйняття полягають у відмінностях під час спостереження, відбору та організації стимулів, які постійно отримують учасники комунікації, та інтерпретації інформації. Причинами організаційних бар'єрівспілкування виступають: завелика кількість лапок у комунікаційному ланцюжку; монополія на інформацію; стосунки, що базуються на статусі; обхід інформації; «зашореність» начальника чи колеги; захисна реакція когось із співробітників; байдужість та недбалість керівництва; заклопотаність (власна чи когось із колег); неуважність тощо.

Окремо виділено комунікативні бар'єри, що виникають в управлінському спілкуванні:

• фонетичний та стилістичний бар'єри, пов'язані з якістю дикції, темпом, швидкістю та гучністю мовлення;

• інтелектуальний бар'єр, пов'язаний з логіко-граматичним оформленням мовлення та особливостями мислення;

• семантичний бар'єр, який відображає індивідуальність життєвого досвіду людини й актуалізує завдання «пошуку спільної мови»;

• емоційний бар'єр пов'язаний з різним емоційним етапом партнерів;

• мотиваційний бар'єр, пов'язаний з різними цілями, настановами та мотивацією;

• бар'єр, пов'язаний з соціальними ролями «керівник» — «підлеглий» та ієрархією їх взаємин;

• бар'єр управлінської поведінки керівника (наприклад, авторитарної). Також психологами виділено комунікативні бар'єри, що виникають у певних комунікативних контекстах у процесі виконання професійних завдань в організаціях — під час переговорів чи наради, спілкування редактора з автором чи директора інколи з учителем.

До групи об'єктивних (зовнішніх) чинників, що обумовлюють виникнення комунікативних бар'єрів в організації, відносяться:

• особливості соціально-політичного розвитку суспільства, які визначають загальний рівень демократичності комунікативних процесів, їхню орієнтацію на міждержавні та міжнаціональні зв'язки;

• рівень матеріально-технічної оснащеності каналів інформації як загалом у суспільстві, так і конкретно в кожному місці, де здійснюється комунікація;

• характеристику мікроситуації, пов'язаної зі спілкуванням, у конкретній освітній організації;

• особливості проблеми, яка становить предмет комунікації.

Негативний вплив об'єктивних чинників призводить до таких видів комунікативних бар'єрів:

• соціально-політичних;

• технічних;

• конкретно-ситуативних;

• предметно-проблемних тощо.

До групи суб'єктивних (внутрішніх) чинників, що обумовлюють виникнення комунікативних бар'єрів в організації, відносяться.

• особливості спрямованості учасників комунікації (потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, соціальні настанови, життєві плани);

• характеристики пізнавальної сфери суб'єктів та об'єктів комунікації (рівень інтелектуального розвитку, наявність загальних та професійних знань);

• особливості емоційно-динамічної сфери учасників комунікації (рівень емоційної стабільності — нестабільності, емоційно-фізіологічний стан у момент комунікативної взаємодії, тип темпераменту);

• особливості, які визначають стратегію взаємодії учасників спілкування (стиль спілкування учасників комунікації, рівень психологічної готовності до спілкування, соціально-психологічний клімат у колективі).

Існує кілька класифікацій конфліктів в організаціях. Найбільш продуктивною є класифікація за безпосередніми причинами:

Інформаційні причини:

— відсутність або брак інформації;

— хибна інформація;

— відмінності у розумінні важливості інформації;

— відмінності в інтерпретації (тлумаченні) інформації;

— відмінності в порядку та способах оцінки інформації.

Конфлікти інтересів:

— протиріччя інтересів учасників;

— протиріччя виробничих інтересів;

— протиріччя психологічних (особистісних) інтересів.

Конфлікти під час спілкування:

— виразні емоції;

— хибне, упереджене тлумачення та схильність до стереотипів;

— слабко налагоджений зв'язок ("розмова різними мовами");

— часто повторювана негативна поведінка.

Організаційно-структурні конфлікти:

— негативні поведінка та ставлення, що стали повсякденними;

— відсутність рівності в керівництві, володінні та розповсюдженні ресурсів;

— нерівність у питаннях влади та авторитету;

— існування фізичних, географічних та інших чинників навколишнього середовища, які гальмують співробітництво та взаємовідносини;

— "цейтнот", відсутність необхідного часу. Конфлікти систем (ієрархії) цінностей:

— відмінності в критеріях оцінки ідей та поведінки;

— істотні розбіжності в цілях та ідеалах;

— відмінності в способі життя, в ідеології та релігії. Виявлення реальних причин конфлікту е першим найне-

обхіднішим кроком до його подолання. Але частенько буває складно розпізнати сам факт наявності конфлікту. Можна виокремити чотири головних форми його перебігу.

1. Відкритий конфлікт. Яскраво виражене, емоційно насичене зіткнення індивідів у групі.

2. Прихований конфлікт (замаскований). Найбільш розповсюджена форма конфлікту в організаціях, коли реальні розбіжності приховуються учасниками конфлікту за зовні бездоганними формами поведінки.

3. "Сліпий" конфлікт. При цій формі один або обидва учасники взагалі не усвідомлюють його наявності. У першому випадку один стає об'єктом нападок з боку опонента (противника), але не сприймає ситуацію як конфліктну. У другому випадку, конфлікт виникає у результаті неузгодженості та суперечливих управлінських рішень.

4. "Невідомий" конфлікт. Ця форма конфлікту виникає тоді, коли реальні протиріччя затушовуються або взагалі не усвідомлюються людьми. На поверхні відносин залишається тільки слабко виражена неприязнь.

Для ефективної взаємодії та запобігання конфліктів необхідно визначити приналежність проблеми. Для цього слід відповісти на такі питання:

1. Чи відчуваю я негативні емоції від того, що поведінка підлеглого чинить реальний, конкретний вплив на мене? (проблема керівника).

2. Чи відчуваю я негативні емоції від того, що підлеглий не такий, яким би мені хотілося його бачити? (проблема підлеглого).

Якщо проблема підлеглого, то керівник повинен зайняти позицію консультанта.

Якщо проблема керівника, то він повинен змінити поведінку підлеглого за допомогою конструктивного зауваження, яке складається з трьох частин:

1. безоцінний опис ситуації (коли я бачу....; коли ви розмовляєте....; коли я не можу знайти....);

2. значимий конкретний ефект (виникає протяг....; я відволікаюся....)

3. почуття, що відчуває людина в результаті ефекту (боюся застудиться....; боюся помилитися....).

Види деструктивних зауважень.

1. Зауваження-розпорядження (точна вказівка про те, як потрібно змінити поведінку): наказ, команда, вказівка, застереження, погроза, нотації, проповіді, повчання, поради (негайно..., якщо ти не..., ти б краще..., ти ніколи..., я б на твоєму місці краще...).

2. Зауваження, що пригнічують: обвинувачення, осуд, критика, обзивання, інтерпретація, аналізування, діагностування, "позитивна" оцінка (ти ж розумний), допитування, розслідування.

3. Побічні зауваження (глузування, сарказм, дражніння).