Єманципація

Досягнення сином повноліття, заснування власного дому, сім'ї та

господарства не припиняли батьківської влади і не послабляли її. Лише

досягнення сином високого громадського становища (посади консула, префекта,

магістра) звільняло його від батьківської влади, що, як право однобічне,

могла бути і припинена в однобічному порядку — волею батька.

Батько своїм волевиявленням мав право звільнити сина з-під своєї влади. Це

дістало назву еманципації, форми якої були різноманітні. Внаслідок

еманципації син ставав особою свого права, набував повної правоздатності і

господарської самостійності, хоча й втрачав спадкові права у своїй колишній

сім'ї. Останнє обмеження швидко відпало, проте повністю влада батька не

припинялась і після еманципації. Батько зберігав за собою право

користування половиною майна сина.