Реальні контракти

Реальні контракти - це правочини, які вважалися укладеними з моменту досягнення згоди та з моменту фактичної передачі речі, до них відносяться: а) позика; б) позичка; в) поклажа; г) договір застави.

Позика - це передача позикодавцем позичальнику певної кількос­ті родових речей (найчастіше грошей, але також муки, посівного зер­на, вина тощо) у власність. Позичальник повинен повернути таку ж суму грошей чи інших родових речей. Ознаки договору позики:

- власник передає родові речі (ніхто не може передати більше прав,
ніж має сам);

- вказані родові речі передаються у власність, тобто позичальник
має право вільно розпоряджатися ними: купити (за гроші) якусь
річ, продати позичені родові речі за довільною ціною, перепозичи-
ти їх третій особі на будь-яких умовах тощо;

- повернути позичені речі позичальник зобов'язаний у тій же кіль­
кості і тієї ж якості;

- моментом виникнення договору є момент фактичної передачі
речей;

- строк повернення визначається точно або за вимогою позикодавця;

- ризик випадкової загибелі речей з моменту передачі лягає на пози­
чальника, бо він стає власником.

Зобов'язання позики одностороннє. Після отримання самої речі боржник не має права нічого додатково вимагати у позикодавця. З договору позики випливає обов'язок позичальника виплачувати від­сотки по боргу (часто це питання обумовлювалося окремими додатко­вими угодами). Заборонялося нарахування відсотків на відсотки. Оформлявся договір позики, як правило, стипуляцією або видачею боргової розписки.

Позичка - реальний контракт, при якому передається певна річ у тимчасове і безоплатне користування. Друга сторона зобов'язана по­вернути цю ж саму річ у визначений термін у тій же цілісності та яко­сті. Предметом договору є річ індивідуальна, повернути слід саме її. Користування річчю повинне бути безоплатне, інакше це уже буде договір найму. Оскільки користування річчю безоплатне, тим самим отримувач позички несе посилену відповідальність за її збереженість. Він відповідає не лише за умисел і тяжку необережність, але й за ненавмисну необережність, що зумовили втрату чи пошкодження взятої у позичку речі. Його звільняє від відповідальності за взяту у позичку річ казус (випадкова загибель речі) чи непереборна сила. Тут діє правило, що ризик випадкової загибелі речі лежить на власнику, а річ, передана в позичку, перебуває де-юре у власності отримувача позички.

Якщо у користування передана дефектна річ та кредитор знав про ці дефекти, він несе відповідальність за можливі збитки, що будуть завдані отримувачу позички або третім особам. Кредитор також не має права вимагати дострокового повернення речі, наданої у позичку.

Договір зберігання або поклажі. Поклажедавець передає зберіга-чеві на безоплатне зберігання будь-яку рухому річ (не тільки власну) з обов'язком її повернення на першу вимогу з усіма прибутками і ви­годами (скажімо, корова під час перебування на зберіганні привела теля). Оскільки договір зберігання був безоплатний, укладався в інте­ресах поклажодавця, зберігач ніс відповідальність лише за умисел та грубу вину. Відповідальність за легку вину наступає для зберігача лише у випадку відмови видати віддану на зберігання річ на першу вимогу покладодавця. Не може зберігач поклажі відмовити у видачі переданої йому речі у зв'язку з правом притримання чи для зараху­вання зустрічного боргу.

Договір поклажі двосторонній, нерівний. Зберігач був зобов'яза­ний у більшій мірі - зберегти річ у належному стані, вчасно поверну­ти. Поклажедавець має оплатити витрати, пов'язані зі зберіганням та з покриттям можливої шкоди, завданої внаслідок недоліків речі, пере­даної на зберігання. Зберігання родових речей з умовою їх повернен­ня у тій же кількості і якості має суттєву відмінність від договору по­зики. Вона, на відміну від позики, укладається в інтересах поклажедавця. Отже, по-перше, неможливо вимагати відсотки, а по-друге, можна висунути позов проти зберігача у випадку, якщо він починає користу­ватися чужою річчю і отримувати від неї плоди.

Договір застави полягав у тому, що заставодавець передавав за-ставотримачу річ для забезпечення боргу на умовах, що ця заставлена річ буде повернена в момент сплати боргу чи припинення застави. Договір застави двосторонній. Заставотримач зобов'язаний дбайливо поводитися із заставленою річчю, а якщо вона дала плоди, то після виконання зобов'язання передати їх заставодавцю. Заставотримачу забороняється експлуатувати корисні якості речі для власних потреб. У разі несвоєчасного виконання зобов'язання заставодавцем заставотри­мач має право продати річ за середньоринковою ціною, стягнути з отри­маної суми борг, а решту - зобов'язаний повернути заставодавцю.