Політична влада становить суть політики і політичної боротьби. Без влади немає політики, як і без політики не буває влади. Навколо останньої формується політична система суспільства.
Політика і держава мають історичний характер. Вони виникли на певному етапі розвитку суспільства. Первісне суспільство було соціально-однорідним, у ньому був відсутній спеціальний апарат управління, здійснювалося общинне самоврядування. Регулятором суспільних відносин були первісна мораль, звичаї, традиції, інші форми поведінки людей, які історично напрацьовувались усім родоплемінним загалом. З розвитком виробництва зросла продуктивність праці. На якомусь етапі у створенні матеріальних благ люди перейшли межу їх мінімуму, з'явився додатковий продукт як основа приватної власності і передумова соціального розшарування суспільства.
З появою досконаліших форм суспільного поділу праці родоплемінні органи управління виявилися непристосованими до нових умов. Тому й були замінені державою, яка стала особливою формою організації влади, якої не знало суспільство раніше.
|
|
Проте не всі дії, що виникали (виникають та існують) між класами, можна віднести до політичних. Наприклад, експлуатація робітників капіталістами є економічними відносинами.
В політиці завжди знаходять свій вираз корінні економічні інтереси панівного класу, які захищаються всією системою політичної організації суспільства. З іншого боку, вони виступають як соціальна причина політичних дій.
Проте корінні зміни в економічному ладі все ж відбуваються під безпосереднім впливом політики, політичної влади. В соціалістичній революції політичний переворот загалом передує економічному.
І все ж політика не є простим відображенням економіки. Якщо політика адекватно відображає назрілі потреби економічного розвитку, то вона виступає силою, яка серйозно сприяє економічному розвитку. Якщо ж вона виступає як абсолютизована влада, що діє в обхід економічної необхідності, то це приводить до волюнтаризму й авантюризму. І все ж політика має свою відносну самостійність.
Будучи мистецтвом управління, вона має спиратись на досягнення науки й відповідати вищим критеріям моральності, оскільки є найвідповідальнішою із всіх видів діяльності. Політика включає три основних моменти:
а) уміння ставити й вирішувати ближні (тактичні) й перспективні (стратегічні) завдання і цілі, враховуючи співвідношення соціальних сил та можливостей на кожному етапі розвитку;
б) вироблення ефективних форм, методів та засобів організації соціальних сил для досягнення поставлених завдань;
в) здійснення відповідного підбору і розстановки кадрів, які здатні вирішувати поставлені завдання.
|
|
Реалізація політичної діяльності можлива лише при наявності певної системи політичної влади, до якої входять необхідні елементи, що є офіційно визнаними виконавцями. До них відносяться державний апарат, політичні партії, профспілки та громадські організації (церква відділена від держави). За допомогою цієї системи здійснюється політична влада. Особливе місце займає держава, в якій відбиваються концентровані інтереси різних суспільних сил.
Суттєвою ознакою держави є її зв'язок з правом, яке регулює відносини між людьми за допомогою законів, що є офіційним вираженням норм права і оголошуються обов'язковими для всіх.
Політична сфера діяльності жорстко пов'язана з розподілом та здійсненням влади як в середині будь-якої держави, так і між державами. Вона має і відносну самомостійність, охоплює всі прояви та реалії політичного життя і діяльності.
Обсяг політичної сфери визначається наявністю всіх політичних форм життєдіяльності суспільства, що виникають, складаються і функціонують навколо політико-владних відносин як виразу політичних інтересів та політичних потреб у суспільстві.
Розвиненість політичної сфери зумовлюється й характеризується розвитком організаційних структур, активністю форм політичної діяльності, її насиченістю політичними подіями й фактами, широтою функціонування, демократизмом, плюралізмом, організованістю політичних сил та своїм впливом на інші сфери суспільства.