Статья 37. Возникновение, изменение и прекращение налоговой обязанности

37.1. Основания для возникновения, изменения и прекращения налоговой обязанности, порядок и условия его выполнения устанавливаются Налоговым Кодексом или законами по вопросам таможенного дела.

37.2. Налоговый долг возникает у налогоплательщика с момента наступления обстоятельств, с которыми Налоговый Кодекс и законы по вопросам таможенного дела связывают уплату им налога.

37.3. Основаниями для прекращения налоговой обязанности, кроме его исполнения, являются:

· 37.3.1. ликвидация юридического лица;

· 37.3.2. смерть физического лица, признание его недееспособным или безвестно отсутствующим;

· 37.3.3. утрата лицом признаков налогоплательщика, определенных Налоговым Кодексом;

· 37.3.4. отмена налоговой обязанности предусмотренным законодательством способом.

Вопрос 3 элементы налога

Основою податкової системи і механізму оподаткування є їх скла­дові елементи. Вони включають:

а) суб´єкти оподаткування — це учасники податкових платежів.

До них належать фізичні та юридичні особи, на яких покладено обов´язки сплачувати, утримувати та перераховувати податки до бюд­жету. Окремими суб´єктами є платники податку (фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо сплачують податок) та носії податку (кінцеві споживачі, на яких припадає сплата податку наприкінці усіх про­цесів). Платник податку є лише середньою ланкою проходження до­ходів, а реальним платником, або носієм кожного податку, є кінцевий споживач товарів. Саме він (кінцевий споживач) сплачує вартість то­варів і послуг, яка включає витрати виробництва і реалізації, прибуток усіх ланок, через які відбувається просування товарів, та відрахування частини отриманих доходів до бюджету. Оскільки основним спожива­чем є населення, то воно є і буде у майбутньому основним носієм і ре­альним платником податків;

б) об´єкт оподаткування вказує на явище, предмет чи процес, внаслідок наявності яких сплачується податок. Такими об´єктами мо­жуть бути:

- доходи у формі прибутку, заробітної плати, дивідендів тощо;

- рухоме й нерухоме майно;

- вартість продукції (робіт, послуг);

- операції з цінними паперами;

- користування природними ресурсами;

-інші об´єкти, визначені Законом «Про оподаткування».

Назва кожного податку здебільшого походить від об´єкта оподат­кування;

в) джерелом оподаткування називають дохід, з якого платник сплачує податок. Джерело сплати податку може бути безпосередньо пов´язане з об´єктом оподаткування, а може і не бути пов´язане з об´єктом оподаткування. Податок сплачується із доходу незалежно від джерел його отримання або рухомого чи нерухомого майна, коли для сплати податку витрачається інша його частка;

г) одиницею оподаткування або масштабом вимірювання є оди­ниця виміру об´єкта оподаткування. Вона має фізичні (площа земель­ної ділянки в гектарах або квадратних метрах, об´єм циліндра двигу­на транспортного засобу в кубічних метрах) і вартісні вимірники (гривні);

д) база оподаткування — це законодавчо закріплена частина до­ходів чи майна платника податку за вирахуванням наданих пільг, яка приймається для розрахунку суми податку;

є) ставка податку — це встановлений у законодавчому порядку розмір податку на одиницю виміру бази оподаткування. Залежно від методу встановлення ставки можуть бути універсальними та дифе­ренційованими.

За універсальним методом встановлюється єдина ставка для всіх платників податку (ставка податку на додану вартість, ставка податку на прибуток тощо). За диференційованим методом ставка податку з одиниці об´єкта оподаткування встановлюється диференційовано за видами платників (підприємства, страхові компанії тощо) та в розрізі різних характеристик і оцінок об´єкта оподаткування (диференціація ставок податку на землю залежно від використання та місцезнаход­ження).

За способом побудови податкові ставки поділяються на фіксовані (у гривнях на одиницю оподаткування) та відносні (у відсотках до об´єкта оподаткування у грошовому вираженні). Відносні податкові ставки, у свою чергу, поділяються на постійні (незмінні або тверді), прогресивні і регресивні. Постійними є ставки, що не залежать від розміру об´єкта оподаткування. Вони найбільшою мірою відповіда­ють принципу рівності платників. Прогресивні — це такі ставки, розмір яких зростає у міру збільшення обсягів об´єкта оподаткування. Прогресивні ставки можуть будуватися за принципами пропорційно­го і ступінчастого збільшення. Регресивні ставки зменшуються у міру збільшення об´єкта оподаткування. Вони застосовуються тоді, коли держава намагається стимулювати певне зростання доходів;

є) податкова пільга відображає повне або часткове звільнення від податків для певної категорії платників або об´єктів оподаткування. Всі види пільг можна поділити на такі групи:

- повне або часткове звільнення від сплати податку конкретного платника, певного виду діяльності або об´єкта оподаткування;

- зниження ставок оподаткування і застосування нульової ставки;

- зменшення належної до сплати суми нарахованого податку і на­дання податкового кредиту;

ж) норма оподаткування являє собою відношення обсягу податко­вих надходжень до податкової бази;

з) податкові канікули — це відстрочення на певний період належ­ної до сплати суми податків або повне звільнення від сплати податку на певний період;

и) податковий період відображає термін, протягом якого завер­шується процес формування податкової бази, остаточно визначається обсяг податкового зобов´язання;

і) податковий кредит являє собою термінове відстрочення подат­ку, який належить до сплати юридичною особою до бюджету у кален­дарному році;

й) ухиляння від сплати податків — це дії платників податків, спря­мовані на несплату податків шляхом заниження відомостей про вели­чину доходів та інших об´єктів оподаткування або повне їх прихову­вання.

Елементи податків конкретизують економічний зміст механізму оподаткування та сприяють пізнанню природи та суті функціонуван­ня податків у суспільстві.

Вопрос 4 Источники налогового права - это внешняя форма вы­ражения налогово-правовых норм, которые издает государ­ство, его органы и органы местного самоуправления или органы, признанные государством и представляют интере­сы общества в целом и отдельных категорий граждан в частности.

Источники налогового права - это юридические формы выражения его норм. Таковыми являются нормативные государственно-правовые акты, а именно: конституция Украины, кодексы, законы, постановления и распоряже­ния, инструкции, приказы, решения и т.д.

Источники налогового права разделяются по таким ос­нованиям:

I. На основании властно-территориального признака:

· общегосударственные нормативные акты;

· республиканские (Автономная Республика Крым);

· местные нормативные акты.

II. В зависимости от характера правовых норм:

· нормативные акты в которых содержатся нормы на­логового права;

· ненормативные акты не содержат правовых норм общего характера;

III. По особенностям правового регулирования и харак­тера установления, на:

· обычай, санкционированный компетентными орга­нами в установленном порядке. Чаще всего речь идет об обычае, к которому делается ссылка в законе;

· судебный или административный прецедент получил широкое распространение в государствах англо-сак­сонской системы, особенно при наличии пробелов в законодательстве. Специфика в данном случае состо­ит в том, что правоприменительный орган фактически выступает в качестве нормотворческой структуры;

· нормативно-правовой акт, один из основных источ­ников налогового права;

· международные договоры (конвенции, соглашения) важное значение приобретают при урегулировании двойного налогообложения других вопросов.

Джерело податкового права має встановлювати певні правила поведінки, які виключають його індивідуалізацію щодо окремого суб’єкта; має бути виданим компетентним органом (в основному органами державної влади); мати чітку відповідність матеріальної і процесуальної сторін функціонування податкового механізму.
Отже, джерелами податкового права є форма вираження правотворчої діяльності держави з приводу прийняття компетентними державними органами нормативних актів, що встановлюють норми податкового права.
Джерела податкового права можна поділити за кількома принципами.
I. За владно-територіальною ознакою (в основному це стосується видів нормативних актів):
1) загальнодержавні нормативні акти;
2) республіканські (Автономна Республіка Крим);
3) місцеві нормативні акти.
II. За характером правових норм:
1) нормативні — акти, що містять правові норми загального характеру, прийняті компетентними органами у встановленому порядку;
2) ненормативні — акти, що не містять правових норм загального характеру.
III. За особливостями правового регулювання і характером встановлення:
1. Звичай, який санкціонують компетентні органи у встановленому порядку. Найчастіше йдеться про звичай, на який є посилання в законі. Звичаєм, як правило, регулюються процесуальні сторони функціонування податкових актів, межі компетенції державних органів у сфері оподаткування.
2. Прецедент дістав широкого поширення в правових системах англо-саксонського типу, особливо за наявності пробілу в законодавстві. Специфіка в цьому разі полягає в тому, що правозастосовний орган фактично є нормотворчої структурою. Багато процесуальних норм народилися в ході судових слухань з податкових справ. Наприклад, розгляд податкових правопорушень в американському суді ускладнювався посиланнями на п’яту поправку до Конституції США, що надавала право відмовитися від дачі показань, бо це могло призвести до “самозвинувачення”. Верховний Суд США, наділений повноваженнями конституційного контролю, відмовив підозрюваним у можливості використовувати п’яту поправку до Конституції у разі розгляду справ з податкових правопорушень.
Подібні ситуації приводять до необхідності систематизації найважливіших судових рішень. У США судову нормотворчість здійснюють Верховний Суд, апеляційні суди, претензійний суд, федеральні окружні суди і податковий суд США.
3. Міжнародні договори (конвенції, угоди) важливого значення набувають при врегулюванні подвійного оподаткування,
інших питань оподаткування. Застосування цього джерела податкового права не завжди однозначне. Міжнародні договори
наділені різною юридичною чинністю. Якщо в Україні вони мають перевагу над законами, прийнятими Верховною Радою, то в США їх дія рівнозначна законам, і до системи законодавства міжнародні договори включаються нарівні з законами США. Це зумовлює проблеми як забезпечення правового регулювання таких норм, так і системи гарантій їх забезпечення.
4. Правова доктрина притаманна для мусульманських країн, де вона як одне з важливих джерел шаріату заповнює прогалини законодавства відповідно до приписів мусульманської доктрини.
5. Нормативний правовий акт — найважливіше, а іноді єдине джерело податкового права. У деяких випадках інші джерела розглядають як похідні від нормативного акту.