Пастки і провокації на співбесіді

Сьогодні ми продовжимо обговорення питань правильного спілкування з працедавцем (або його представником рекрутером з агенції) на співбесіді. Давайте розглянемо кілька пасток, які досвідчений рекрутер розставляє на кандидата.

Неконкретні запитання Відповідаючи на всі без винятку запитання, бажано переслідувати дві основні цілі. По-перше, дати інтерв’юєру ту інформацію, яка його справді цікавить. По-друге, надавати відомості, які допомогли б краще «продати» себе. Не казати зайвого, не давати суперечливих даних. Неконкретні запитання трапляються дуже часто. Причому досвідчений інтерв»юєр ставить їх абсолютно свідомо — щоб подивитися, як претендент вийде зі становища. Або щоб видобути певну інформацію, яку той, можливо, й не хотів би давати. Зустрівшись з таким запитанням, найкраще спробувати конкретизувати його. Наприклад: «Якщо Ви не заперечуєте, я розповім про…» — і зробіть паузу. Якщо інтерв’юєр промовчить, говоріть про те, що назвали. Іноді ж інтерв»юєр у відповідь на ваші слова уточнить і конкретизує питання. У будь-якому разі ефекту буде досягнуто. Так само спрацьовує класичне запитання на розуміння: «Чи правильно я зрозумів, що…». Тільки в цьому випадку питання повинно закінчуватися конкретизацією: «...що Вас цікавить інформація про…».

Пауза Пауза — дієва зброя у діловій розмові, у тому числі при співбесіді. Потрібно вміти тримать паузи. Скажімо, вам було запропоноване питання. Ви на нього відповіли — і чекаєте наступного. А інтерв»юер дивиться на вас, ніби чекаючи продовження. Деякі претенденти не витримують стресової ситуації і починають розвивати вже закінчену розповідь. Як правило, нічого хорошого для претендента таке продовження не дає. Значно правильніш буде, відповівши на запитання, спокійно та доброзичливо дивитись на інтерв?юера, ніби очікуючи його наступного ходу. Тобто випробовувати паузою самого інтерв?юера. Активне слухання У цю пастку особливо часто потрапляють претенденти, що люблять потеревенити. Поставивши запитання, інтерв»юєр застосовує прийоми активного слухання — тобто демонструє велику зацікавленість оповіданням претендента. Дивиться на здобувача уважно і підбадьорливо, киває, каже «Так, так…» чи «Дуже цікаво…», щось записує тощо, пише Я, наприклад, можу поводитися так на співбесіді, коли мені насправді цікаво лише одне — коли ж цей «балакун» зупиниться? Бувають випадки, коли здобувачі без перерви говорять 8-10 хвилин — доводиться переривати. Це вже майже вирок.

Спонукання до відвертості Вправний інтерв’юєр може демонструвати дуже привітне та дружнє до вас ставлення — і таким чином запрошувати до відвертості. Це теж одна з пасток. Пам»ятаю випадок, коли сильний кандидат, що вже майже отримав пропозицію, у довірчій та дружній розмові з інтерв»юєром сказав про свій намір «звалити з цієї країни, як тільки з»явиться можливість». Роботи він не отримав. Стежте за собою, тримайтесь привітно, але намагайтеся не казати зайвого. Навіть якщо інтерв’юер викликає величезну симпатію.

Нерозуміння Ви зрозуміли питання — і, як вам здається, добре на нього відповіли. Проте інтерв»юер каже, що не зрозумів. Ви ще раз відповідаєте — а він знову каже, що не зрозумів. Насправді за допомогою такого прийому вас можуть просто перевіряти на стійкість до стресів. Справді, опинившись в подібній ситуації, дехто з кандидатів може просто розгубитись. А хтось буде роздратований і почне поводитися агресивно. І те, й інше погано. Правильний вихід — не втрачаючи самовладання, спокійно уточнювати, що саме «не зрозумів» інтерв»юер. І, витягнувши з нього уточнення, терпляче пояснювати ще раз.

Чистої води провокація Скажімо, ви розповідаєте про свій досвід виконання певних робіт. А інтерв»юєр, уважно вислухавши, каже раптом: «Тобто Ви цим практично не займалися — я правильно зрозумів?». На таку провокацію не треба відповідати докладно. Краще спокійно сказати: «Ні, неправильно. Я займався цим чимало й серйозно». І спокійно випробовувати паузою самого інтерв?юера. Особливо добре, якщо у цей момент ви своїм обличчям, позою і рухами (точніше, їх відсутністю) демонструєте доброзичливість і упевненість в собі.

Цікаво про співбесіду: Колишній директор служби працевлаштування Північно-західного університету (Бостон, США) Ф.С. Ендікот проаналізував головні причини, з яких у США найчастіше відмовляють кандидатам. На першому місці виявився «Жалюгідний зовнішній вигляд», на другому - «Манери всезнайки», на третьому - «невміння висловлюватися: слабкий голос, погана дикція, помилки». І тільки на двадцять дев’ятому (!) - «Мало знань за фахом».