Передумови виникнення релігії

Релігія, як явище духовного життя суспільства, виникла внаслідок дії різних причин. За своєю сутністю вона є соціальним явищем і тісно пов’язана з життям та розвитком суспільства.

Соціальні передумови релігії. Давня людина жила в умовах примітивного виробництва матеріальних благ. Недосконалість знарядь праці, примітивні виробничі технології, низька продуктивність праці, цілковита залежність від природних сил породжували відчуття безсилля, зумовлювали пошуки його причин. У такому складному соціальному контексті поставали як реальні, так і фантастичні уявлення про світ та надприродне.

Гносеологічні передумови релігії. Пізнаючи світ, людина утворювала абстрактні поняття, що дали їй змогу відірватися від конкретності, формувати певні уявлення, зокрема й ті, що не відповідали дійсності. Саме помилки в пізнанні породили перекручені, фантастичні уявлення. Так складалися умови для виникнення релігії, що мали гносеологічний (теоретико-пізнавальний) характер.

Онтологічні (онтологія – учення про буття) передумови релігії. Інтереси первісної людини не виходили за межі забезпечення її потреб у їжі, теплі, продовженні роду. Вона відчувала й пізнавала світ у його гармонії та суперечностях, намагалась якось пояснити своє існування. За відсутності наукових знань усі пізнавальні потреби задовольняв міф, створюючи який, людина знаходила відповіді на запитання, пов’язані з її буттям. Саме міфологічна свідомість живила духовні потреби людства, що були пов’язані з її буттям.

Психологічні передумови релігії. Слабкість людей перед силами природи, незрозумілі суспільні проблеми створювали постійне психологічне напруження, в якому доводилося жити людям. Переважною емоцією був страх. Унаслідок постійних життєвих труднощів і небезпек життя первісної людини майже цілком складалося з афектів, під час яких втрачався контроль над реальністю, діями та думками. Тож у думках, психічних процесах і уявленнях людини фантастичне починало панувати над реальним.