Кальвінізм

Кальвінізм як напрямок протестантизму пов’язаний з ім’ям Жана Кальвіна (1509 – 1564 рр.) – французького богослова, активного діяча Реформації в Швейцарії. У Франції за антикатолицьку діяльність (у Парижі він очолював євангелістську громаду) його переслідували, внаслідок чого в 1535 р. змушений був утекти із Франції та оселитися в Женеві. Жан Кальвін ґрунтовно переосмислив у буржуазному дусі віровчення католицької церкви, вніс значні зміни до католицького культу.

Він висунув і розвинув учення про “абсолютне приречення”, згідно з яким Бог ще до створення світу визначив долю людей, тобто визначив тих, хто одержить спасіння, і тих, хто потрапить до пекла. Проте це, за Ж. Кальвіном, не повинно штовхати віруючого на пасивний шлях життя. Людині невідомо, чи буде вона врятована, чи ні. Вона своїм життям і діяльністю повинна заслужити милість Божу та довести, що вона є Божим обранцем.

Успіх у справах може слугувати опосередкованим доказом того, що віруюча людина обрана для спасіння, а невдача – ознака приреченості. Так кальвінізм освячував буржуазну заповзятливість у підприємництві. Послідовники Ж. Кальвіна поглибили це вчення, наголошуючи, що успішне підприємництво, доброчесність, набожність, працьовитість, покірність владі – усе це прояви Божої обраності.

Жан Кальвін висунув тезу про “світське покликання” та “світський аскетизм”, які вимагають повної відданості людини своїм справам, бережливості, а також відмови від комфорту, розваг і радощів життя.

На ґрунті ідей Ж. Кальвіна виникла кальвіністська церква. На відміну від компромісного лютеранства, Ж. Кальвін істотно реформував християнську церкву, зробивши її простою, загальнодоступною та дешевою. Він повністю відмінив церковну ієрархію, запровадив виборність церковного керівництва, ліквідував єпископський сан.

Основною ланкою кальвіністської церкви є релігійна громада, котру очолюють пастори та пресвітери. Пресвітери і пастори (їх ще називають “міністрами”) утворюють консисторію, що керує релігійними справами. Догматичні питання вирішуються на зборах провідних богословів, пасторів і пресвітерів. Ці збори дістали назву конгрегацій.

З релігійного культу було усунено розкіш, а культ зазнав радикального спрощення. В кальвіністських храмах немає вівтарів, ікон і хрестів, органної музики, відсутні літургія й облачення пасторів. Богослужіння провадиться у формі спільних молитов, читання Біблії та співу псалмів. Із семи таїнств кальвіністи визнають лише хрещення та причастя, але розглядають їх лише як духовні символи, як спомин про “спокутну жертву Ісуса Христа”.

Особливістю кальвінізму є нетерпимість до інших релігій і наукових знань, зокрема, до тих наукових відкриттів, які суперечать Біблії. Прикладом ворожого ставлення до науки та культури було те, що сам Ж. Кальвін був ініціатором спалення іспанського вченого-гуманіста, відомого природознавця й анатома М. Сервета, котрий тоді випадково опинився в Женеві. Жан Кальвін писав, що “Бог не щадить цілі народи, він велить вщент руйнувати міста і знищувати сліди їх, коли вони впадають в єресь”.

Кальвіністів також характеризує прагнення ввести обмеження в особисте життя віруючих. Релігійні громади вдаються до дріб’язкового нагляду за громадським і особистим життям віруючих, забороняють розваги, яскравий одяг, танці, вимагають регулярного відвідування церковних служб.

Кальвінізм виявився найбільш радикальною формою пристосування християнства до потреб буржуазної епохи. Подальша еволюція кальвінізму відбувалася на основі національних особливостей тих країн, де він поширювався, а також особливостей тих соціальних верств населення, ідеологію яких він висловлював. Згодом кальвінізм втратив крайній радикалізм і набув поміркованого характеру. На ґрунті кальвінізму виникли релігійні угруповання: реформаторство, пресвітеріанство та конгрегаціоналізм.

Реформаторство поширене в Швейцарії, Франції, Голландії, Чехії, Словаччині, Угорщині, Польщі та Латвії.

Пресвітеріанство й конгрегаціоналізм мають англо-шотландське походження, вони поширені у Великій Британії, США та Південно-Африканській Республіці.

Кальвіністські церкви об’єднані у Всесвітній пресвітеріанський союз, до якого належить 125 незалежних церков. Послідовників кальвінізму тепер налічується близько 50 млн. чоловік.

В Україні кальвіністські громади зареєстровані, переважно, в західних областях. На кінець 2004 р. була зареєстрована 191 реформаторська громада та 37 громад пресвітеріан.