П’ятидесятництво

Близькою до баптизму є релігійна конфесія п’ятидесятників. За характером віровчення – це пізній протестантський напрямок у християнстві. П’ятидесятництво порівняно молода, однак досить активна релігійна організація в Україні. Назва пов’язана з біблійною оповіддю про те, що саме в день П’ятидесятниці на апостолів зійшов Дух Святий і вони, набувши дару говорити іншими мовами, пішли до різних країн проповідувати християнство (Дії: 2, 1-5).

Виник цей напрямок наприкінці XIX – на початку XX століть у США і дістав назву “п’ятидесятницький дух”. Згодом цей рух почав поширюватися за межами США в країнах Європи, а також у Росії. Поширювалася “нова релігія” різними шляхами. У 1911 р. П’ятидесятництво проникло з Фінляндії до Петербургу, а в 1921 р. в Одесі американський проповідник Воронаєв заснував громаду “християн євангельської віри”. У 1922 р. в західних областях України місіонер Шмідт з Німеччини організував релігійні громади “християн віри євангельської”. У 1923 р. на Поділля з Румунії приїхав проповідник Мельник і заснував там релігійну громаду “євангельських християн п’ятидесятників-сіоністів”. У 20-х рр. XX ст. в Україні з’явилися “п’ятидесятники-суботники” та “євангельські християни – святі сіоністи”.

Основою віровчення в п’ятидесятників є Біблія, особливо “Дії святих апостолів” і “Перше послання апостола Павла до корінтян”, де розповідається про діяння Святого Духа й релігійні чудеса та зцілення. П’ятидесятники вірять у догмати про гріхопадіння Адама та Єви, кінець світу й у спокутну жертву Ісуса Христа. Із Трійці вони виділяють, насамперед, Святого Духа. Основним же догматом є вчення про сходження Святого Духа на кожного віруючого, внаслідок чого він отримує духовні дари.

Якщо, згідно з ученням ЄХБ, Дух Святий після водного хрещення постійно перебуває з віруючим, то для п’ятидесятників він вселяється у віруючого, коли той гідний Господньої благодаті, та, засвідчивши через це свою божественну силу, залишає його. Потім він знову може повертатися до віруючого, щоб засвідчити йому свою прихильність.

Окрім водного хрещення, п’ятидесятники вважають обов’язковим хрещення Святим Духом. Хрещення Святим Духом повинен пройти кожний віруючий. Таїнство відбувається на колективних моліннях після попереднього багатоденного посту. Його ефект досягається сильним емоційним збудженням під час колективних молитов і голосних звертань до Бога, що доводять віруючих до психічних потрясінь, галюцинацій і безладного бурмотіння. При цьому у віруючого можуть виникнути різноманітні видіння й ілюзія особистого спілкування з надприродною силою. Отож вважають, що віровчення п’ятидесятників має містичний характер.

Особливого значення п’ятидесятники надають догматові про Святі Дари. Віруючі виділяють дев’ять дарів:

1) дар слова мудрості – здатність правильно розуміти Святе Письмо;

2) дар слова знання – мистецтво здійснення проповідей;

3) дар віри – здатність пізнати сутність істинної віри;

4) дар зцілення – здатність зцілювати хворих;

5) дар чудотворення – здатність творити чудеса;

6) дар пророкування – здатність розкривати Божі таємниці;

7) дар розпізнавання духів – здатність виявляти нечисту силу, що вселилась у віруючого, та виганяти її з людини;

8) дар глосолалії – уміння розмовляти іншими мовами під час проведення культових дій;

9) дар тлумачення інших мов – здатність пояснювати іншо-мовлення віруючих, яке відбувається під час спільних молитов.

У віровченні п’ятидесятників багато уваги приділяється вченню про друге пришестя Ісуса Христа та встановлення ним тисячолітнього царства Божого, що пов’язується зі страшним судом. “Ми, згідно з обіцянкою Божою, – твердять п’ятидесятницькі проповідники, – чекаємо нового неба та нової землі, де панує правда... А сучасне небо й земля зберігаються для вогню в день страшного суду та загибелі нещасних людей”. Подібні повчання формують у віруючих песимізм, скептичне ставлення до життя, обмежують сферу культурного спілкування. Врятуватися, на їхню думку, можна лише глибокою вірою та прийняттям духовного хрещення. Духовне життя віруючих, фактично, обмежене сферою релігійної громади.

Культ не визнає поклоніння іконам і святим мощам. П’ятидесятники не носять натільних хрестиків, не хрестяться, не визнають багато християнських свят і обрядів. Серед свят вони святкують ті, що пов’язані з життям і діяльністю Ісуса Христа. Особливо урочисто відзначається День П’ятидесятниці (Трійця). Дія Святого Духа, згідно з віровченням п’ятидесятників, почалася лише з дня П’ятидесятниці, коли він зійшов на апостолів.

Богослужіння п’ятидесятників проводиться у формі проповідей, проведення колективних молитов і співання псалмів. Вони відбуваються не тільки в молитовних будинках, а й у квартирах віруючих, а іноді й у полі та на берегах річок, озер. Релігійними громадами керують пресвітери, благовісники та єпископи.

В Україні п’ятидесятництво неоднорідне. У ньому існують різні течії. Найчисленнішою течією є воронаєвці, шмідтовці, смородінці, мельниківці, п’ятидесятники-сіоністи, п’ятидесятники-суботники та п’ятидесятники-доскональці, віровчення яких мають деякі розбіжності.

В Україні існує близько 1 тис. п’ятидесятницьких громад. Вони об’єднані в Союз християн віри євангельської України. Окрім них, також функціонують близько 200 громад християн євангельської віри поза союзами, понад 70 громад харизматичних напрямків, близько 150 громад Церкви повного Євангелія, понад 50 громад Союзу вільних церков християн євангельської віри.