Кошовий отаман П. Калнишевський

Останнім кошовим отаманом Запорозь­кої Січі був Петро Калнишевський (1690— 1803 рр.). Десять років поспіль козаки обирали його кошовим отаманом. Кілька зимівників Калнишевського перетворилися на населені пункти, наприклад селище Петрівка (поблизу Дніпропет­ровська). Саме звідси походить всесвітньо відо­мий художній промисел — петриківський розпис. П. Калнишевський дбав про будівництво храмів у межах Вольностей Війська Запорозького, на­даючи великі кошти на їх спорудження. За його участі було створено церковно-приходські школи в паланкових поселеннях, січові школи. П. Кални­шевський їздив до Петербурга відстоювати права запорожців від зазіхань російського уряду.

Після зруйнування Нової Січі П. Калнишевський за наказом Катерини II без жодних підстав був заарештований та засланий до Соловецького монас­тиря (Архангельська обл.). Понад чверть століття він провів в одиночній камері, доки 1801 р. не був звільнений указом Олександра І. Але за власним бажанням П. Калнишевський залишився у мо­настирі, де помер у віці 112 років. Його могила на головному подвір'ї Соловецького монастиря збереглася до наших часів.

Демократичний характер козацьких поряд­ків не відповідав колоніальній політиці царизму. У другій половині XVIII ст. залишки української автономії були знищені. Козацтво як політичну силу Гетьманщини було ліквідовано. В Україні встановлювався суспільно-політичний устрій, ха­рактерний для всієї царської Росії.