Загальновійськовий бій – основна форма тактичних дій військ, сукупність узгоджених і взаємозв’язаних за метою, завданнями, місцем і часом ударів, вогню і маневру військових частин і підрозділів родів військ, видів ЗС України, інших військових формувань та правоохоронних органів (далі – ІВФ та ПрО) для відбиття ударів противника, його знищення (розгрому) та виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу.
Загальновійськовий бій ведеться об'єднаними зусиллями частин і підрозділів різних родів військ Сухопутних військ у взаємодії з іншими видами Збройних Сил України, ІВФ та ПрО.
Загальновійськовий бій вимагає від підрозділів, які беруть у ньому участь, безперервного ведення розвідки, вмілого застосування озброєння, військової техніки, засобів захисту та маскування, високої мобільності та організованості, повної напруги всіх моральних і фізичних сил, непохитної волі до перемоги.
Це досягається:
- високою бойовою виучкою;
- свідомим виконанням особовим складом військового обов’язку, стійкістю, хоробрістю, відвагою та готовністю особового складу за будь-яких умов здобути повну перемогу над ворогом;
- знанням командирами (начальниками) своїх підлеглих, особистим спілкуванням з ними, увагою до їх особистих потреб з урахуванням труднощів життя у бойовій обстановці, високою вимогливістю до них;
- вихованням у підлеглих відданості українському народові.
Основними видами загальновійськового бою є оборонний і наступальний бій.
Характерними рисами сучасного загальновійськового бою є:
- рішучість;
- висока напруженість;
- швидкоплинність і динамічність бойових дій;
- їх наземно-повітряний характер;
- одночасний потужний вогневий вплив на всю глибину побудови військ;
- застосування різноманітних способів ведення бою;
- швидкий перехід від одних видів дій до інших;
- складна радіоелектронна обстановка;
- широке застосування різноманітних сил і засобів видів Збройних Сил, інших військових формувань та правоохоронних органів.