Виховання особистості в колективі

Колектив – могутній важіль виховання, провідні риси особистості формуються тільки в колективі у процесі спілкування й активної й спільної діяльності. Про вплив соціального оточення на особистість говорить народна мудрість: „З ким поведешся, від того і наберешся”, „Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти”.

Будь який колектив – це місце для самовираження і самоутвердження особистості. Основними характеристиками колективу, який ефективно здійснює виховні функції, є здоровий морально-психологічний клімат, згуртованість, творча активність, постійна спрямованість на успіх, висока вимогливість, творча співпраця.

Працюючи з колективом, вихователь одержує можливість всебічного бачення кожного вихованця в його сумісній діяльності і стосунках з товаришами. Чим ширше і багатше спілкування особи з колективом, тим повніші та багатогранніші її знання, вміння та навички, соціальні установки, риси характеру, потреби, що формуються в процесі колективної праці.

Значний виховний вплив на членів колективу мають колективний настрій, громадська думка та колективні традиції. Це вдало реалізував у своїй діяльності А.С.Макаренко.

Реалізація принципу на практиці вимагає від вихователів організації різноманітної діяльності:

· навчально – пізнавальної (уроки, інтелектуальні ігри);

· суспільно – політичної (мітинги);

· фізкультурно – оздоровчої (секції, ігри);

· морально – пізнавальної і морально – практичної;

· художньо – естетичної;

· суспільно – корисної, виробничої.

Будь – яка діяльність повинна бути суспільно – значущою та колективною за формою, що привчає думати не тільки про себе, а й про інших, стимулює розвиток стосунків взаємної залежності та взаємної відповідальності.

· Основні вимоги цього принципу:

· висування перед колективом чітких перспектив, постановка конкретних змістовних завдань і залучення всіх його членів до їх якісного виховання: перед кожним колективом повинна бути поставлена загальна колективна ціль, підкреслював А.С. Макаренко;

· вміле керування розвитком колективу, своєчасне розв’язання проблем, які можуть виникати у процесі його розвитку: “Виховувати колектив, створювати його внутрішні інтелектуальні, моральні, емоційні сили – гармонійну єдність виховних впливів на особистість – це означає передусім виховувати розум, моральні почуття, естетичні погляди і уподобання кожної особистості – кожної людини”;

· забезпечення гармонії взаємин між особистістю і колективом: “Колектив як виховна сила є тоді, коли є гармонія духовного життя особистості. Це надзвичайно тонка і багатогранна річ – гармонія особистості... Відточування, шліфування граней кожної особистості – це перша й найголовніша турбота про гармонію духовного життя колективу”;

· створення активу серед вихованців;

· всіляка підтримка і заохочення, з одного боку, розумної ініціативи колективу та її закріплення як традиції, з іншого – “не слід робити колектив знаряддям дисциплінарного впливу на його членів. Чим менше колектив займається розглядом багатьох конфліктів, тим більшою силою він володіє”;

· тісний зв’язок життя колективу з життям школи та держави;

· вміння обережно зачіпати і водночас не втручатися в крихку й тендітну сферу стосунків між вихованцями

Отже, колектив був, є і буде важливим інструментом реалізації виховних завдань у суспільстві, бо життя кожного проходить у соціальному середовищі, тобто в колективі. Соціальне оточення мало, має і буде мати вирішальний вплив на процес соціалізації особистості вихованця.