Опір на позитивне у особистості дитини

Принцип вимагає зосередження уваги вихователів на позитивних якостях вихованця, їх зміцненні й розвитку з метою творчого вдосконалення. Для цього у вихованців слід формувати віру у власні сили та здібності, розвивати активність, ініціативу, самостійність. Головними прийомами та способами тут є не примус і погрози, а переконання, приклад, які спираються на позитивну мотивацію й досягнення успіхів у майбутньому.

Діти відчувають певні труднощі в процесі свого особистого формування. Не всім дається легко опановувати різні способи діяльності, змінювати і вдосконалювати стереотипи поведінки. Якщо невдачі і зриви повторюються і дитина замість „радості очікування успіху” переживає розчарування, це веде до пасивності, переживання почуття ізольованості, неблагополуччя. Критика і проробки як правило не дають ефекту, поглиблюють негативні переживання.

П.П.Блонський вважав, що більш ефективний є інший підхід - треба боротися не з учнями, які допускають недоліки, а спільно з учнями боротися проти їх недоліків. А.С.Макаренко стверджував, що яким би поганим не був вихованець в нашому уявленні, до нього завжди слід підходити з оптимістичною гіпотезою, проектувати завжди в ньому добре, допомагати розвиватися його кращим якостям, задаткам і здібностям і спираючись на них, створювати умови для подолання його недоліків.

Н.І.Болдирєв писав: „Принцип виховання через позитивне вимагає, щоб вихователь в процесі виховання орієнтувався на те, що треба зробити з учням, а не на те, чого не слід робити”.

Бажано не дорікати дитині за неуважність, дитячі пустощі, а виправляти так, щоб у дитини не зникало прагнення бути хорошим.