Ступінь стиску

Ступінь стиску є одним з основних параметрів, від яких залежить економічність двигуна. Зі збільшенням ε зростають індикаторний й ефективний ККД двигуна. Однак ріст ε обмежується зменшенням міцності деталей і зростанням механічних втрат у двигуні.

Ступінь стиснення (ε) у дизелях з безпосереднім упорскуванням зустрічається в межах 12 - 24. Зі збільшенням ε збільшується індикаторний ККД, однак при цьому збільшується максимальний тиск циклу p_z. В автотракторних дизелях ступінь стиснення в основному визначається способом сумішоутворення й частотою обертання, вона також залежить від тиску наддування. Зі зростанням наддування ступінь стиснення звичайно знижують. Однак при цьому погіршуються пускові якості дизеля. Надійний пуск у сучасних конструкціях забезпечується при ступені стиснення ε від 14 до 16.

Коефіцієнт надлишку повітря

При зниженні коефіцієнта надлишку повітря до певної межі збільшується відношення індикаторного ККД до коефіцієнта надлишку повітря, а значить і питома потужність. Зниження коефіцієнта надлишку повітря дозволяє зменшити прохідні перетини впускних і випускних клапанів і трубопроводів, розміри циліндра, турбіни й компресора, тобто сприятливо позначається так само на масових і габаритних показниках двигуна. Одночасно при роботі з більш низьким коефіцієнтом надлишку повітря підвищується максимальна й середня температура циклу, і температура випускних газів, що приводить до збільшення теплонапружености основних деталей поршневої групи й газової турбіни. Крім того, при зниженні величини α зростають вимоги до організації процесу сумішоутворення й згоряння.

Підвищення коефіцієнта надлишку повітря вище припустимої межі так само викликає падіння індикаторного ККД, що пов'язане з погіршенням розпилювання малих циклових порцій палива, а так само із зростанням втрат теплоти при згорянні.

Кращі зразки сучасних двигунів працюють на номінальному режимі без істотного перегріву та димлення при α від 1,8 до 2,1. У зв'язку із цим для двигуна, що розраховує, коефіцієнт надлишку повітря приймаємо рівним α= =1,9.

Фази газорозподілу

Фази газорозподілу - це періоди, виражені в градусах кута повороту колінчастого вала, протягом яких відповідні клапани відкриті. При правильному виборі фаз газорозподілу поліпшується очищення циліндрів від продуктів згоряння й заповнення його свіжим зарядом, що приводить до деякого скорочення витрат енергії на газообмін, зниження температури деталей двигуна, поліпшенню умов роботи турбіни й компресора, і т.д. Фази газорозподілу для конкретної частоти обертання мають своє оптимальне значення, а реальні фази вибираються з безлічі, забезпечуючи оптимум для найбільш важливого діапазону швидкісних режимів конкретного двигуна. При виборі раціональних фаз газорозподіли використовуються як експериментальні, так і розрахункові методи, засновані на застосуванні математичного моделювання робочого процесу.

Вибираємо: відкриття впускного клапана - 17 гр.п.к.в. до ВМТ; закриття впускного клапана - 56 гр.п.к.в. після НМТ; відкриття випускного клапана - 56 гр.п.к.в. до НМТ; закриття випускного клапана - 17 гр.п.к.в. після ВМТ.