Функції стебла. Морфологія стебла

Стебло – це основа пагона, що сполучає між собою всі його частини, а також корінь. Воно представляє собою вісь пагона, на якій розміщуються всі інші його частини. Стебло має, як правило, радіально-симетричну будову.

Стебла виконують дві основні функції – несучу та провідну. Стебла сполучають усі частини пагона в єдину систему. Завдяки стеблу забезпечується збільшення поверхні рослини шляхом його галуження, утворення та найвигідніше розташування листків і генеративних органів. Стебло забезпечує висхідний і низхідний рух води та розчинених у ній речовин. Молоді пагони виконують функцію фотосинтезу. Видозмінені стебла виконують ще й додаткові функції, наприклад, нагромадження та зберігання поживних речовин у багаторічних стеблах, а також запасання води у спеціалізованих стеблах, зачіплювання за інші рослини, захист, забезпечення вегетативного розмноження рослин.

Стебла рослин досить різноманітні й відрізняються за багатьма ознаками. За консистенцією стебла бувають трав’янистими або дерев’янистими, порожнистими (соломина) або виповненими (з серцевиною). За формою поперечного розрізу стебла бувають округлі або циліндричні (в більшості видів рослин), чотиригранні (види родин Глухокропивові, Ранникові), тригранні (види родини Осокові), багатогранні (види лободи, щавлю), сплющені (наприклад, тонконіг стиснутий, ситник членистий). Багато стебел мають зовні різного типу утворення у вигляді волосків, шипиків, колючок і т. п., можуть мати також крилоподібні утворення (наприклад, чина лісова).

За характером росту та розміщенням у просторі виділяють наступні види стебел: прямостоячі (міцні, переважно ортотропні стебла з добре вираженими меживузлями; більшість видів вищих рослин); повзучі (переважно плагіотропні стебла, що вкорінюються у вузлах, із добре вираженими меживузлями; наприклад, живучка повзуча, суниці, жовтець повзучий, перстач гусячий); виткі (закручуються навколо опори за годинниковою стрілкою або навпаки; наприклад, хміль звичайний, березка польова, повитиця, квасоля звичайна); лазячі або чіпкі (стебла з погано розвинутою механічною тканиною, що зачіплюються за опору за допомогою вусиків; наприклад, огірки, гарбуз звичайний, горох посівний); сланкі (стебла з досить погано розвинутою механічно тканиною, що стеляться по поверхні ґрунту, не вкорінюючись; наприклад, остудник голий, моховинка лежача, звіробій сланкий, стелюшок); висхідні (нижня частина стебла стелиться по поверхні ґрунту, верхня – спрямована вертикально; наприклад чебрець, зірочники, вероніка лікарська); вкорочені (стебло погано виражене, з дуже зближеними вузлами, короткими меживузлями та зібраними в прикореневу розетку листками, утворює квіткову стрілку; наприклад, подорожник, кульбаба, лілійник, підсніжник).