Умови припинення права постійного землекористування

Припинення права постійного землекористування землями державної та комунальної власності може здійснюватися в порядку їх вилучення для суспільних потреб. Видалення як спосіб припинення права постійного землекористування передбачено у ст. 149 ЗК, в якій розмежовані повноваження органів виконавчої влади та місцевого самоврядування різних рівнів щодо припинення права землекористування. Це обумовлюється державної або комунальної власності земель і законодавчим делегуванням правомочностей власності органам виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до зазначеної норми, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Видалення здійснюється за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Сільські, селищні та міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, що вилучаються або викуповуються ними з урахуванням вимог ст. 150 ЗК. Верховна Рада АРК, обласні та районні ради наділені повноваженнями вилучати земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб.

За районними державними адміністраціями на їх території закріплено право вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб, а також за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання, ведення водного господарства, крім випадків, визначених ЗК; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, прямо передбачених ЗК.

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, коли їх видалення віднесено до повноважень районних державних адміністрацій та Кабінету Міністрів України. Витягують Київська та Севастопольська міські державні адміністрації земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, коли таке вилучення віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.

Рада міністрів вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст республіканського (АРК) значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, передбачених ЗК.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, коли їх видалення віднесено до компетенції районних та обласних державних адміністрацій, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та Ради міністрів АРК, а також у випадках, передбачених ст. 150 ЗК щодо особливо цінних земель.

Надання зазначеним органам виконавчої влади та місцевого самоврядування права вилучення земельних ділянок державної та комунальної власності, які перебувають у постійному користуванні їхніх підприємств, не позбавляє їх як землекористувачів, права на судовий розгляд такого вилучення. Так, згідно з ч. 10 ст. 149 ЗК у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку. Таким чином, судовий розгляд припинення права постійного землекористування є гарантією від незаконного та необгрунтованого вилучення земельних ділянок.