Особливості правового статусу найманих працівників у сільськогосподарських акціонерних товариствах і товариствах з обмеженою відповідальністю

На сьогодні в аграрному секторі економіки збереглися й державні підприємства. Основну їх частку становлять підприємства, головним завданням яких є забезпечення науково-технічного прогресу в сільському господарстві та обслуговування сільськогосподарських товаровиробників. Інші – сільськогосподарські товаровиробники, які зберегли форму господарювання, тобто не були реорганізовані або приватизовані. Чинне законодавство передбачає також і комунальні сільськогосподарські підприємства.

Особливості праці в сільському господарстві полягають у тому, що така праця має сезонний характер, виробництво залежить від природно-кліматичних та географічних умов, основним засобом виробництва є земля. Це, у свою чергу, впливає на розподіл робочого часу та часу відпочинку, трудових обов’язків працівників. Крім того, членами сільськогосподарських виробничих кооперативів і фермерських господарств можуть бути неповнолітні працівники, які потребують додаткових гарантій та захисту з боку держави, зокрема, встановлення скороченого робочого часу, збільшення часу відпочинку, підвищеної заробітної плати, заборони залучення до робіт з важкими і шкідливими умовами праці тощо.

Законодавчими актами, що визначають статус та правове становище приватних (кооперативних) сільськогосподарських виробничо-господарських формувань, передбачається, що трудові відносини в таких формуваннях зазвичай ґрунтуються на основі праці їх членів. У разі виробничої потреби вони мають право залучати до роботи інших громадян за трудовим договором (контрактом).