В результаті попадання в навколишнє середовище СДОР, на території аварійного об’єкту утворюється зона хімічного зараження, в середині якої виникає осередок хімічного ураження СДОР.
Зона хімічного зараження – територія, на яку поширилася хмара СДОР з небезпечною для людини концентрацією в результаті аварії на ХНО.
Осередок хімічного ураження – територія, в межах якої в результаті аварії на ХНО виникли масові ураження людей, зараження місцевості.
В зоні зараження може формуватись один або декілька осередків хімічного ураження. Осередок хімічного ураження характеризуються стійкістю і швидкості дії СДОР на організм людини.
Критерієм оцінки є 1 година (більше чи менше): стійкість і дія на людину більше 1 години – стійкі і сповільненої дії, менше 1 години – нестійкі і швидкої дії.
За цими критеріями виділяють 4 типи осередків ураження СДОР:
– стійкі, швидкої дії (ФОС, анілін);
– стійкі, сповільненої дії (сірчана кислота, етилсвинець);
– нестійкі, швидкої дії (хлор, аміак, синильна кислота, оксид вуглецю);
|
|
– нестійкі, сповільненої дії (бромметил, азотна кислота, гексахлоран).
Для осередків уражень швидкодіючими речовинами характерно:
- одномоментне (від кількох хвилин до кількох десятків хвилин) ураження значної кількості людей;
- швидкий прояв інтоксикації із значною кількістю тяжких уражень;
- дефіцит часу для органів охорони здоров’я для організації роботи. Вирішальне значення в цих умовах набуває само і взаємодопомога;
- потреба в евакуації постраждалих за один рейс.
Особливості осередків уражень речовинами сповільненої дії:
- формування санітарних втрат йде повільно (декілька годин);
- наявність деякого резерву часу для корегування роботи закладів охорони здоров’я;
- необхідність активного виявлення постраждалих серед населення;
- евакуація здійснюється за декілька рейсів.