Варіант 16

В кінці першої чверті в кабінте шкільного психолога зайшла мати одного з першокласників. Було видно, що їй дуже важко почати розмову. З’ясувалось, що вона прийшла після довгих роздумів над питанням „Чи все гаразд з моїм сином? Чи він не має розумових вад, бо його навчання просувається з великими труднощами.”

Дитина тиха, ласкава, слухняна. Вона нікоми не завдавала клопоту, поки не пішла до школи. Дитячий садок не відвідував. Хлопець ріс „домашнюю дитиною” у сімейному колі, де йому приділяли належну увагу. Читати та лічити навчився вдома. Від початку шкільного навчання хлопець став неспокійним, часто плаче, здригається від будь-якого звуку, погано спить вночі.

Учителька жаліться, що він нічого не робить на уроках, не може відповісти навіть на прості запитання, не справляється з контрольними завданнями, дуже погано пише. Вдома мама допомагає виконувати домашні завдання. Однак у школі він губиться і справляє враження дитини з порушеною психікою.

Спостереження психолога показало, що у такий спосіб хлопець реагував лише на свою вчительку. Під час контрольних робіт складалось враження, що судоми зводять пальці хлопця. У стосунках з однокласниками хлопець доборе йшов на контакт, добре грав у шахмати, був допитливим. Інтелект відповідав віковій нормі.

ПИТАННЯ:

1. Враховуючи вікові особливості, поясніть суть проблемної ситуації.

2. Чим зумовлений стан хлопця?

3. Якими особливостями хлопця знехтували?

4. Як можна допомогти дитині і його матері?

5. Що про дану проблему написано у психологічній літературі?