Тематика новел Мартовича

Лесь Матович- один із учасників покутської трійки, і в його творчості, як і в творчості інших учасників Лепкого та Черемшини, провідне місце посідала тема селянства, яке з розвитком капіталізму швидко зубожіло, пролетаризувалося, йшло на заробітки, емігрувало, вимирало.

У збірному портреті громади Мартович підкреслює дві головні риси: страх перед панами, взаємну озлобленість і стан суспільної «непритом­ності». Найстрашніше, що такий стан громада вважає природним і гадки не має вийти з нього. Дрібновласницький егоїзм, відчуженість, темрява призвели до духовної і моральної деградації громади. Не випадко­во Мартович застосував прийом зоологічних уподібнень, порівнюючи її (громаду) то зі стадом індиків, то з голодними качками, то з каркаючими воронами, то з курами.

Розвінчуючи темноту і пасивність селянства, Мартович прагне викли­кати відразу й огиду до стану, не гідного людини, пробудити приспану силу трудящих. Трагізм становища безземельного селянства, його безправ'я, болючий процес пролетаризації, поява на селі нових експлуататорів — така пробле­матика оповідання «Лумера». Обідрані цісарським урядом, обтяжені обов'язками, позбавлені елементарних людських прав, селяни-наймити шу­кають виходу. Знаходять його в службі. Одне ярмо змінюється іншим, а «мужицькі лумера» слідують за ними.

Проблеми, порушені в оповіданні «Лумера», осмислюються і в оповіданні «Мужицька смерть». У центрі твору — відтворення психології смерті спролетаризованого селянина в умовах капіталізму. Оповідання можна назвати «сатирою без сміху» Ха­рактер цього сміху Мартович визначає сам. Це не гоголівський сміх крізь сльози і не легкий народний гумор. Сміх Мартовича — це ніби синтез двох різних тенденцій художнього зображення дійсності: сміх як життєствердне позитивне начало і як руйнівна сила, здатна знищити все зло, що стоїть на перешкоді добра і щастя людини. Герої оповідання не мають ні причини, ні підстав для «щирого сміху». Та й ситуація ніяк не сприяє йому. Помирає людяна, така ж обездолена, як вони. Свідки конання Гриця Баната намагаються розрадити його своїм, мужицьким, способом. Кожний розповідає про свої біди, бо «все легше, як видиться чоловіка нещасливішого від себе».

Народ як втілення ідей демократизму, як вічна основа національного життя, як могутня сила революційного стремління в суспільстві був головним героєм творів. Пригноблений соціальним ладом, знеможений податками і підневільною працею, доведений до відчаю і смер­ті, він мусив врешті-решт почати усвідомлювати себе соціальне.

Творчості Мартовича властиве розкриття соціальної і психологічної зумовленості вчинків людей

1.Трагічні колізії національного менталітету в драмі «Бояриня» Л.Українки

"Бояриня" - це проблема громадянської свідомості українців. Саме через те, що вони не усвідомлювали сбе як народ, у нашій історії дуже багато складних та неприємних моментів.Один із них - період Руїни, який настав після смерті Богдана Хмельницького. Це була людина, котра розбудила в українцях їхню національну та громадянську свідомість. Тому після його смерті почалася криза, що вилилась у цілий період нещасть та проблем для нашого народу.Отже, проблема національної історії випливає з основної проблеми твору і створює дуже розгалуджену проблематику.

Наприклад, зображення туги за рідним краєм (образи Оксани, Степана, його батька та матері). Що було причиною цієї туги? Звісно, нерозуміння українцями себе як народу. Вважаючи Україну частиною Росії, вони покидали рідний край і дуже пізно розуміли свою помилку.Отже, це проблема національної історії.Для підвищення національної свідомості Леся Українка зіставляє дві культури - українців та росіян. Читаючи твір, ми відразу розуміємо, що вони далекі від єдості. Отже, для розкриття проблеми національної історії у драмі авторка вводить дуже багато інших проблем: туга за рідним краєм, зіставлення двох культур, станоище українців у період Руїни, соціальна нерівність, зрада своєї Батьківщини. Їх причиною є основна проблема твору - криза громадянської та національної свідомості.