Після видачі повноважень главі представництва, настає етап його акредитації при органах Організації. Ст. 11 Конвенції 1975 р. цей процес регламентує таким чином: по-перше, держава-член може вказати в повноваженнях, виданих її постійному представникові, що він уповноважений діяти як делегат в одному або декількох органах Організації; по-друге, якщо держава-член не вкаже іншого, її постійний представник може діяти як делегат у тих органах Організації, для яких не встановлено спеціальних умов щодо представництва. Й, нарешті, держава, яка не є членом Організації, може вказати в повноваженнях, виданих її постійному спостерігачеві, що він уповноважується діяти, якщо це допускається правилами Організації або відповідного органу, як делегат-спостерігач в одному чи декількох органах Організації. Як глава представництва, останній уповноважується укладати угоди з Організацією. Ст. 12 Конвенції 1975 р. містить дві норми, які визначають ці повноваження: «1. Глава представництва з огляду на свої функції і без пред’явлення повноважень вважається таким, що представляє свою державу з метою прийняття тексту договору між цією державою та Організацією. 2. Глава представництва не вважається з огляду на свої функції таким, що представляє державу з метою остаточного підписання договору або підписання договору ad referendum між цією державою та Організацією, якщо тільки із практики Організації або з інших обставин не випливає, що наміром сторін не було вимагати пред’явлення повноважень».