2015-08-21
980
| Групи деревних рослин та назва їх порід | Число живців з однієї маточної рослини, шт |
| Шпилькові: | |
| - Ялина, ялиця, ялівець (різні види і форми) | |
| - Туя (різні види і форми) | |
| - Кипарисовик | |
| Листяні І групи (живці дорощуються на місці укорінення ще рік): | |
| - Бузок (різні форми та сорти), мигдаль трьохлопатевий, гортензія (садові форми) | |
| - Обліпиха (різні форми) | |
| - Ліщина (різні форми) | |
| Листяні ІІ групи (живці висаджуються після укорінення в шкілку восени або весною): | |
| - Калина бульденеж, дейція, вейгела | |
| - Чубушник (види і форми), дерен білий (форми), жимолость (різні види і сорти) | |
| - Таволги (різні види), тополя пірамідальна, срібляста (іх форми), виноград (різні види та сорти) | |
| - Верба (види і форми), смородина (різні види) | |
| - Актинідія (різні види) | |
| - Рози (садові сорти) |
Через 10-15 років проводять поетапне оновлення маточних рослин або закладають маточні плантації на нових ділянках.
У якості маточників для заготівлі живців як зелених, так і здерев’янілих можуть використовуватись і інші насадження розсадника: живоплоти, колекції дерев і чагарників, захисні смуги, експозиційні ділянки тощо.
|
|
|
Для створення відводкових маточних плантацій придатні тільки площі з легкими, достатньо родючими і добре дренованими ґрунтами. Одночасно з основним обробітком ґрунту вносять перепрілий гній або компосту з розрахунку 50-60 т/га.
Кращим садивним матеріалом для відводкових маточників є сильні, добре розвинені рослини з великою кількістю скелетних гілок. Висаджують маточні рослини з квадратним або шаховим розміщенням садивних місць з відстанню в ряду і між рядами 1,5 – 2 м (ліани по схемі 3х3 м). Рано весною висаджені кущі зрізають на пень для отримання максимальної кількості пагонів. У разі розмноження вертикальними відводками, всі пагони, які утворилися на „пеньках” підгортають по мірі їх росту і до кінця вегетаційного періоду отримують самостійні рослини. Відділяють їх від материнських рослин восени або весною наступного року. При розмноженні рослин горизонтальними відводками, однорічні пагони материнських рослин (через рік після їх садіння на ”пень”) відводять в канавки дужкою або змійкою, присипають землею і укорінюють упродовж року.
На аналогічно закладених плантаціях можна одержувати нові самостійні рослини з кореневих (осика, тополі, черемхи, робінія псевдоакація, скумпія та ряд інших) і кореневищних або так званих столонних (бузок) паростків.
Перевагою відводкових плантацій є можливість отримати в короткий термін кондиційний садивний матеріал з добре розвиненою кореневою системою, який придатний для садіння в шкілку з метою подальшого дорощування або висаджування на постійне місце (реалізації).
|
|
|
Через 2-3 роки експлуатації відводковим плантаціям упродовж одного – двох років дають “відпочити” аби не допустити зниження їх продуктивності. Тому при закладанні відводкових плантацій доцільно одразу створювати дві рівновеликі ділянки, що дозволяє в майбутньому отримувати відводки щорічно. У разі правильної експлуатації більшість маточних культур відводкових плантацій можуть не знижувати продуктивність і продукувати відводки протягом 10-20 років, а бузок 30-40 і більше років. При цьому вихід садивного матеріалу з 1 га у сприятливі роки може сягати 50-200 тис. шт. залежно від виду рослин і прийнятої схеми розміщення садивних місць на плантації.
Догляд за відводковими плантаціями передбачає систематичне підживлення рослин органо-мінеральними добривами і постійне утримання ґрунту в чистому і розпушеному стані.
9.3. Колекційне відділення розсадника та його значення
В маточних відділах декоративних розсадників, в яких планується вирощування значного асортименту дерев і чагарників, окрім плантацій різного виду закладають колекційне відділення. Воно може створюватись у вигляді колекції, дендрарію, експозиційної ділянки тощо. Колекційне відділення має неабияке значення з точки зору випробування і акліматизації нових цінних в декоративному відношенні деревних рослин, а також екзотів і сортів, які не мають масового поширення але вони або їх форми являють собою особливу цінність. Особливо актуальним у зв’язку з прийняттям Закону України „Про охорону прав на сорти....” є створення традиційного колекційного відділення, як полігону для проведення селекційної роботи та підтримки сортів і форм власної селекції. Його закладають з дотриманням чинної систематики рослин: колекція розоцвітих, букових чи інших родин або як колекція сортів бузку, троянд, фундуку тощо.
Колекційне відділення у вигляді дендрарію, як правило, створюють поряд з господарським двором, за парковим типом змішаного стилю. В цьому випадку дендрарій слугує не тільки дослідно-інтродукційною ділянкою, а місцем для культурного відпочинку працівників і відвідувачів розсадника.
При розташуванні в дендрарії окремих видів і форм рослин враховують біологічні, ботаніко-систематичні, декоративні та інші особливості рослин. На всі види, форми та сорти дерев і чагарників прикріпляють етикетки з назвами та порядковими номерами рослин. Під наданим номерами всі рослини записують в реєстраційні книги і позначають на плані дендрарію.
За висадженими рослинами проводять фенологічні спостереження, які заносяться в спеціальну книгу. Такі спостереження сприяють виявити найбільш стійкі в місцевих природних умовах види і форми дерев і чагарників, які доцільно використовувати для отримання насіння і живців з метою розмноження їх у розсаднику та запровадження в зелене будівництво.
Колекційне відділення у вигляді експозиційної ділянки закладають з метою натурного показу та реклами прикладів різного цільового використання вирощуваного в розсаднику асортименту садивного матеріалу.
В колекційних відділеннях усіх типів проводять систематичне підживлення рослин, своєчасне розпушування ґрунту та знищення бур’янів, а також індивідуальний догляд за надземною частиною дерев і чагарників.
Відділення декоративних плодово - ягідних культур часто можна також розглядати як колекцію деревних рослин, що вирощуються на розсаднику. Колекції таких плодово - ягідних культур, які мають декоративні властивості, закладають у вигляді маточного саду плодових рослин. При цьому вирішують одразу дві цілі: одержання вихідного матеріалу для розмноження та заготівлю плодів і ягід з метою їх подальшого використання.
|
|
|
Маточні сади плодових культур закладають на родючих ґрунтах із заляганням ґрунтових вод не ближче 2 м від поверхні. Велике значення для продуктивності саду має правильне визначення площі живлення для окремих культур. В маточних плодових садах насіннячкові породи дерев на сильнорослих підщепах висаджують за схемами 8 х 8 або 6 х 8 м, а на напівкарликових – 6 х 6 або 5 х 5м. Чагарники плодових культур в плодових садах розміщують з відстанню між рядами 2 – 4 м і в ряду 1 – 2 м.
Основний обробіток ґрунту під сад проводять за системою чорного пару на глибину 40-50 см з одночасним внесенням органічних і мінеральних добрив.
Кращим садивним матеріалом для створення плодового маточно – колекційного саду є достатньо розвинені, стандартні щеплені сортові саджанці. При висаджуванні саджанців особливу увагу приділяють викопуванню садивних ям, підготовці кореневої системи та якості садіння.
Догляд за молодим садом передбачає утримання ґрунту в належному стані, обрізку і проріджування гілок першого ярусу крони, закладання і формування другого і третього ярусу крони, проведення своєчасної боротьби з шкідниками та збудниками грибкових захворювань.
Питання для самоконтролю
