Співвідношення права та інших соціальних явищ економіки, політнки, держави, суспільства

Право є одним із необхідних складників соціальне неоднорідного суспільства, Отож, воно взаємодіє з іншими суспільними явищами: економікою, політикою, культурою, мораллю. Найсуттєвіші зв'язки - між економікою, правом і політикою.

Взаємодія права й економіки підпорядковується загальним закономірностям суспільного розвитку. З одного боку, економічні потреби суспільства викликають потребу правової форми регулювання визначених економічних.

З одного боку, економічні потреби суспільства викликають потребу правової форми регулювання визначених економічних відносин, юридичного закріплення і охорони різних форм власності, забезпечення самостійності виробників (наприклад, ЦК України, ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» тощо). З іншого боку, правова форма економічних відносин є не просто необхідністю, а виконує активну організаторську функцію і тому значно впливає на економічну діяльність та виступає важливою складовою механізму економічного процесу. Тобто, економіка безпосередньо чи опосередковано визначає право, а право має на неї зворотний вплив.

Взаємодія права й політики визначається тим, що правові норми виходять від самої держави, яка є політичною організацією суспільства, тому будь-які інтереси і потреби людей, перед тим як стати правом, повинні бути визнані державною політикою (правотворчими органами). Політичні вимоги стають правом лише тоді, коли вони закріплені в системі загальнообов'язкових норм, які охороняються державою. В праві реалізується і народна політика в тих випадках, коли сам народ, шляхом референдуму, приймає законодавчі акти, його волевиявлення набуває правового характеру, стає загальнообов'язковою формою нормативного регулювання суспільних відносин. Отже, у праві виражена політика домінуючої частини суспільства, сформована у вигляді прав та обов'язків; право ж для політики - це засіб виразу, здійснення, захисту і гарантування та пропаганди на користь.

Мораль і право виступають як загальні правила поведінки людей, тобто формулюються у вигляді зразків, масштабів, від­повідно до яких потрібно себе поводити тим, кого ці правила стосуються. Вимоги норм моралі та норм права адресуються не певній конкретній особі, а всім тим суб'єктам, які викону­ють дії, що ними передбачені. Нормативність моралі та права означає, крім того, що їх норми застосовуються не одноразо­во, а кожного разу при виконанні відповідної ситуації на від­міну від індивідуальних приписів та вказівок.