Джерела традиційного права

Традиційний тип правової системи - сукупність національних правових систем держав, загальними рисами яких є спільність закономірностей і тенденцій розвитку на основі норм-звичаїв, норм-традицій як основних джерел права, що становлять єдність юридичних, моральних, міфічних приписів, які склалися природним шляхом і визнані державою.

Право, що притаманне традиційним суспільствам, порівняльним правознавством визначається як природне право соціальних спільнот, якого іноді дотримується більшість населення.

Традиційне право - це дуалістичне право в силу наявності елементів європейського і звичаєвого права, його існування у формі писемного й неписемного права, звичаю та релігійного закону. Проте слід сказати, що в основі системи джерел традиційного права і нині домінує правовий звичай. Так, у Нігерії діють 15 тис. судів звичаєвого права, які розглядають майже 90 відсотків справ судів першої інстанції. Значення правових звичаїв зберігається в Індії, Індонезії, Малайзії, Заїрі та інших країнах Африки й Далекого Сходу. Зокрема, наприклад, стаття 7 Індуського закону про шлюб (1955 р.) визначає: звичай - це "правило, яке після безперервного та одноманітного дотримання протягом тривалого часу набуло сили права серед осіб, які сповідують індуїзм у будь-якій місцевості, племені, спільноті, групі чи родині, за умови, що таке правило є визначеним та розумним чи таким, що не суперечить державній політиці".

Домінуюче місце в системі джерел права займають звичаї і традиції, що мають, як правило, неписаний характер і передаються з покоління в покоління; - звичаї і традиції являють собою синтез юридичних, моральних, міфічних розпоряджень, які склалися природним шляхом і визнаних державами; звичаї і традиції регулюють відносини в першу чергу груп чи спільнот, а не окремих індивідів; нормативні акти (писані закони) мають вторинне значення, хоча останнім часом їх приймається все більше і більше; судова практика (юридичний прецедент) не виступає в якості основного джерела права; судова влада керується ідеєю примирення, відновлюючи згоду в громаді і забезпечуючи її згуртованість; юридична доктрина не відіграє суттєвої ролі в юридичній життя даних товариств; архаїчність багатьох її звичаїв і традицій.