2015-08-21
538
Як зазначається, головним джерелом англійського права є прецеденти, що створюються судовою практикою. Їх правильне розуміння і вивчення
передбачає знання основних принципів англійського судоустрою. В Англії існує поділ на високе правосуддя (здійснюється вищими судами) і нижче (здійснюється великою кількістю нижчих судів) правосуддя. Особлива увага завжди приділялася діяльності високих судів, оскільки саме вони не тільки розглядали конкретну справу, а й створювали прецедент, якого належало наслідувати.
Відповідно до Актів про судоустрій (1873-1875 рр.), Закону про суд (1971 р.), Закону про Верховний суд (1981 р.) високим судом є Верховний суд.
До нього входять: Високий суд, Суд корони і Апеляційний суд. До того ж до високих судів належать Апеляційний комітет палати лордів і Судовий комітет Таємної ради, який утворюється із суддів палати лордів і суддів заморських територій, держав-членів британської Співдружності.
Отже, зазначені суди створюють прецеденти, сутність яких виражається в таких положеннях:
1) рішення, що виносяться палатою лордів, становлять обов'язкові прецеденти для всіх судів;
2) рішення, що приймаються Апеляційним судом, обов'язкові для всіх нижчих судів і (крім кримінального права) для самого цього суду;
3) рішення, що приймаються Високим судом, обов'язкові для нижчих судів і, не будучи завжди обов'язковими, здебільшого використовуються як керівницькі для різних відділень Високого суду і Суду Корони.
