Итало-германский інтерес в Іспанському питанні

22 липня 1936 року генерал Франко звернувся безпосередньо до урядам Німеччині та Італії з проханням про надання військової допомоги. Слід зазначити, як і в Німеччині, й у Італії були дуже серйозні інтереси у іспанському питанні. Зокрема: союзниця рейху мала намір перетворити Середземне море в «італійське озеро» і опанувати французькими колоніями у Північній Африці. Німецькі фашисти розраховували, що й партнер, загрузнувши хто в Іспанії, буде може протидіяти захоплення Австрії, але зміцнення позицій Німеччині Центральній Європі, соціальній та придунайської зони і у країнах Балканського півострова.

Важливу роль планах обох Держав грали військово-стратегічні мети. Утвердившись на Піренейському півострові, фашистські держави змогли б отримати можливість перерізати комунікації, які зв'язували Англію та Франції зі своїми колоніальними володіннями у Африці й Азії, встановленню контролю над значною частиною басейну в Атлантичному океані і Середземного моря. Іспанія почала б вигідним плацдармом у розвиток агресії на Африканському континенті, зручною військово-морської базою, трампліном для стрибка в Латинської Америки.

Розглядаючи економічними інтересами фашистського блоку, слід зазначити, що Іспанія давала близько 45 відсотків світового видобутку ртуті, понад 50 піриту, була великим експортером залізної руди, вольфраму, свинцю, цинку, калійних солей, срібла й інших копалин, необхідні військової промисловості. Захоплення джерел стратегічного сировини дозволило б блоку значно посилити економічний потенціал на збитки майбутнім противникам.

За кілька днів після звернення генерала Франко по медичну допомогу, Гітлер вирішив послати в Іспанське Марокко транспортні літаки для перекидання франкістських військ на материк. Аналогічне рішення прийняв і Муссоліні. Відтоді почалося пряме втручання фашистських держав в іспанську війну. Їхнє втручання спричинило різке зміни співвідношення зусиль і створило нову обстановку. Іспанські події перестала бути внутрішнім справою Іспанії. Громадянська війна скінчилася…. Результат цієї війни не міг стати вирішене одними іспанцями. Тепер усі чого залежало від позиції держав.

Ще одне важливе ракурс – використання Іспанії ролі полігону німецьких і італійських спецслужб.

За даними вітчизняних істориків, хто в Іспанії було створено понад п'ятдесят розвідувально-диверсійних центрів, які проводили активну підривну роботу. На фінансування німецька влада щорічно витрачали близько трьох мільйонів песет.

28 липня німецькі і італійські літаки прибутку наТетуан і розпочали транспортуванні військ Франко через Гібралтарську протоку. Виник великий плацдарм заколотників Півдні Іспанії. 2 серпня о територіальні води Іспанії ввійшли сполуки німецьких і італійських кораблів. Це допомоглофранкистам у серпні 1936 року захопити містоБадахос і можливість установити сухопутну зв'язку з відрізаними друг від друга арміями: північної, на чолі з генералом Молою та південної, під керівництвом Франко. Після цього військам заколотників встановили контроль над містами Ірун іСан-Себастьян. Зв'язок республіканського Півночі і Франції стала скрутна. А головне удар Франко направив проти столиці країни Мадрида.

Слід зазначити, що став саме німецька і італійська допомогу зіграла роль вирішальний чинник, що дозволив Франко наблизитися впритул доМадриду.