Вступ у війну США

Більшість населення США виступало проти вступу у війну. Президент Вудро Вісон був солідарний із ними. Такі настрої панували до травня 1915 р., коли нападу німецького підводного човна зазнали американський танкер „Галфайт”, а згодом лайнер „Лузитанія”.

3 лютог7о 1917 р. за ініціативою В. Вілсона американський уряд розірвав дипломатичні відносини з Німеччиною. 2 квітня Вілсон звернувся до конгресу із закликом оголосити війну Німеччині. 6 квітня відбувся офіційний вступ США у війну. Проте жодної офіційної угоди з Антантою підписано не було. США вступили у війну як позаблокова держава.

10. Воєнні дії на Західному фронті.

на Західному ронті було призначено нового французького командувача. Ним став Р.Нівель. Але коли в квітні 1917 р. його армія перейшла в наступ у Шампані, виявилося, що ворог (війська Людендорфа) відведені.

Британський командувач Хейг розпочав нову атаку біля Іпру. Попереднє бомбардування й дощі перетворили поле бою на море багнюки, через яке солдати йшли в наступ по пояс у воді.

Успішнішими були події на Сході. Усі колонії, за винятком Німецької Східної Африки (Танганьїка) припинили опір і оголосили вихід з війни.

Впливовими політичними лідерами Антанти були британський прем’єр Ллойд Джордж і 766-річний Ж.Клемансо, який за свою рішучість був прозваний „тигром”.

У 1917 роеку Німеччина, що мала на озброєнні 300 підводних човнів, оголосила про намір безжально топити кораблі Антанти. Лише в квітні цього року було потоплено цілий фронт британських та нейтральних човнів – кожний четвертий корабель, що вийшов з британських портів. За роки війни німецькими підводними човнами було потоплено більше тисячі французьких та британських кораблів. Єдиним запобіжним засобом був супровід-конвой з потужних військових крейсерів. Восени Великобританії за допомогою США вдалося відновити флот і поповнити його субмаринами, що були потужнішими за німецькі. Німеччина починає втрачати позиції. Зростає смертність, насувається голод.

У січні 1918 року президент США Вудро Вільсон представив у Конгресі документ „14 пунктів”, що став основою для повоєнного облаштування світу.

У березні 1918 року німці розпочали наступ і змогли підійти до Марни. Ця загроза змусила учасників Антанти об’єднати зусилля. Єдиним командуючим їхніми силами став французький маршал Фош. Оборона була вдалою.

8 серпня 1918 р., який Е.Людендорф назвав „чорним днем німецької армії”, союзники нанесли потужний контрудар німецьким військам.

У жовтні 1918 року у Франції розташувалася американська армія чисельністю 1 млн. 750 тис. чол.. Доля Німеччини була вирішена.