Повсякденне життя населення

У той час, як партійно-державна номенклатура боролася за владу та користувалися привілеями, населення жило своїм повсякденним життям, не пов'язаній із визначними подіями загальнодержавного значення, офіційними публічними церемоніями. Для інтелігенції, робітників, селян, чиновників найнижчого рівня воно зводилося здебільшого до вирішення побутових проблем.

Повсякденне життя сільських і міських жителів мало свої особливості Умови життя міських жителів помітно змінювалися під впливом науково-тех­нічної революції. У нього проникали нові стандарти життя. Неодмінними атрибутами повсякденного життя стали телевізори та радіоприймачі. Роз­ширилася мережа будинків побуту, салонів краси, ательє пошиття модного одягу тощо.

Селяни щоденно працювали у своїх підсобних господарствах, від яких знач­ною мірою залежав їхній добробут.

Зміни в повсякденному житті населення України були пов'язані з новими інформаційними можливостями, які давало радіо та телебачення. Значна час­тина часу тепер використовувалася для перегляду телепередач. Молодь від­кривала для себе світ завдяки поширенню портативних транзисторних радіо­приймачів.

Зросла потужність домашніх радіоприймачів, що давало можливість слухати зарубіжні радіопередачі. Виникла цікава суперечність: радянська влада налаго­дила масове виробництво теле- і радіоприймачів для ведення комуністичної пропаганди, але саме завдяки їм громадяни могли слухати передачі західних радіостанцій, які повідомляли інформацію, заборонену в СРСР. Одним із сюже­тів радянських карикатуристів став образ людини, яка, притуливши вухо до радіоприймача, намагається почути «ворожий», за визначенням офіційної про­паганди, голос.

Прикметною в цьому зв'язку є стаття «Конфлікт», опублікована в газеті «Ра­дянська Україна» 30 січня 1965 р. У ній змальовано батька, який, бажаючи знати правдиву, на його думку, інформацію, щовечора слухає радіо «Свобода», і сина, який щоразу вимикає радіоприймач, бо там «брешуть».

Використання побутових приладів, зокрема холодильників, істотно змінюва­ли умови життя. З'явилися нові форми обслуговування населення, важливе зна­чення мало відкриття в магазинах відділів кулінарії, де можна було придбати різно­манітні напівфабрикати.

Завдяки телебаченню спорт вийшов за межі стадіонів. У 1970-1980-х роках чимало часу витрачалося на перегляд футбольних матчів та інших спортивних змагань. Мільйони людей захоплювалися перемогами футболістів київського спортивного клубу «Динамо» та інших улюблених команд.

Найпоширенішим і доступним видом розваг було кіно. Відвідування кіно­театрів стало частиною повсякденного життя.

Влада заохочувала населення до масової передплати періодичних видань, які були важливим способом впливу на його свідомість. Багато сімей одержували одночасно по кілька газет і журналів. Чимало людей захоплювалися колекціону­ванням популярних книжок, постійно відвідували книгарні, створювали домаш­ні бібліотеки.

У період «холодної війни» радіо, телебачення та преса часто повідомляли про гонку озброєнь, можливість ядерної війни, що впливало на свідомість людей і формувало стан тривожності.

У 1970-х роках набули популярності вокально-інструментальні ансамблі (ВІА). Майже кожна школа прагнула мати свій ансамбль, а школярі захоплюва­лися грою на електрогітарах. Багато дітей і молоді відвідували творчі колективи та студії, що діяли при міських і сільських будинках культури, спортивні та му­зичні школи. Молодь захоплювалася також колекціонуванням платівок, слуха­ла модну музику.

Батьки доручали дітям виконання різних обов'язків, пов'язаних із побутом, зокрема здавання в спеціальні пункти приймання скляного посуду, оскільки молочні продукти та інші різноманітні товари продавались у скляних пляшках. Невід'ємним атрибутом того часу стали стихійні (нелегальні) ринки, де можна було придбати модні речі, яких не було в магазинах.

Повсякденне життя кожної соціальної верстви мало свої особливості, було пов'язане з тими соціально-економічними процесами, що відбувалися в державі.