На підприємствах застосовують різні види норм праці.
Найпоширеніші з них такі:
а) норми часу, які визначають кількість робочого часу, потрібного для виготовлення одиниці продукції або для виконання певного обсягу робіт;
б) норми виробітку;
в) нормоване завдання;
г) норми обслуговування;
д) норми чисельності робітників;
е) норми керованості (кількості підлеглих).
Норми затрат робочого часу за ступенем обґрунтованості поділяються на технічно обґрунтовані й дослідно-статистичні.
Технічно обґрунтовані норми праці є прогресивнішими і відповідають сучасному рівню розвитку виробництва, їх розробляють після ретельного вивчення елементів виробничого процесу, затрат часу з ї урахуванням раціонального використання виробничих можливостей робочого місця і передових методів праці.
Технічно обґрунтована норма передбачає:
• робітника-виконавця відповідної кваліфікації, продуктивність праці якого має перевищувати середню продуктивність праці робітників, зайнятих на аналогічних операціях, і відповідати сталим досягненням передовиків виробництва, а не їхнім окремим рекордним досягненням;
|
|
• поділ технологічного процесу на окремі операції і послідовність їх виконання з урахуванням можливостей устаткування, яке використовується, масштабу виробництва і технічних вимог, що ставляться до якості виробів;
• застосування найдосконалішого для певних виробничо-технічних умов технологічного і транспортного оснащення, найвигідніших режимів роботи устаткування;
• найраціональнішу в певних виробничих умовах організацію робочого місця;
• своєчасне забезпечення робочого місця всім потрібним;
• застосування найраціональніших способів виконання трудових прийомів і дій робітника;
• найповніше і найдоцільніше суміщення в часі праці окремих робітників за групової і бригадної форм організації праці;
• наявність нормальних санітарно-гігієнічних умов на робочому місці.
У норму часу входить тільки нормований час. Вона складається з таких елементів:
Нч = ОП + ОБ + Воп + ПР + Пз,
де Нч –– технічно обґрунтована норма часу на виготовлення одиниці продукції;
ОП — затрати оперативного часу;
ОБ — витрати часу на обслуговування робочого місця;
Воп — перерви на відпочинок і власні потреби;.
ПР –– регламентовані перерви з організаційно-технічних причин;
Пз — витрати підготовчо-завершального часу.
Усі складові частини норми часу подаються в одному масштабі вимірювання (хвилинах, годинах).
Перші елементи утворюють так звану норму штучного часу (1 шт):
Н.Тшт = ОП + ОБ + Воп. + ПР.
В умовах масового виробництва підготовчо-завершальний час не враховують під час розрахунку норми часу, оскільки питома вага цієї категорії затрат часу в загальному балансі робочого часу незначна. Тому склад норми часу в масовому виробництві збігається зі структурою норми штучного часу.
|
|
В умовах серійного й одиничного виробництва до складу норми часу включають підготовчо-завершальний час у тій кількості, в якій він припадає на кожну одиницю заготовок або деталей певної партії
Дослідно-статистичні норми визначають на основі досвіду і статистичних звітних даних.
Вони звичайно бувають заниженими, легко перевиконуються навіть за низької продуктивності праці, приховують недоліки в організації праці і виробництва.
Ці норми не виявляють виробничих можливостей устаткування, відбивають вже пройдений етап виробництва.
Отже, такі норми не мобілізують працівників підприємства на раціональне використання часу, на досягнення високої продуктивності праці й поліпшення використання виробничих ресурсів.