Зовнішня торгівля та її показники. Основні інструменти регулювання зовнішньої торгівлі

Зовнішня торгівля є історично першою і найважливішою формою економічних зв'язків між народами і країнами. Швидкому зростанню міжнародної торгівлі після Другої світової війни сприяли такі чинники:

1) удосконалення видів транспорту; 2) удосконалення засобів зв'язку; 3) значне зниження митних зборів. Особливе значення для подальшого розвитку міжнародної торгівлі має завершення Уругвайського раунду в межах ГАТТ (Генеральна угода з тарифів і торгівлі). Основні домовленості, досягнуті в межах ГАТТ, що мають реалізуватися до 2005 р., знижують світове мито; лібералізують правила, що регулюють обмін послугами: створюють нові механізми захисту інтелектуальної власності; скасовують квоти на текстиль і готовий одяг тощо.

Основні показники міжнародної торгівлі: 1) експортна (імпортна квота);

2) обсяг експорту (імпорту) країни на душу населення; 3) експортний потенціал країни; 4) співвідношення частки країни у світовому виробництві певного продукту з її часткою у світовій торгівлі ним; 5) структура експорту; 6) структура імпорту; 7) співвідношення між обсягом зарубіжних прямих інвестицій країни і обсягом іноземних прямих інвестицій в її економіку; 8) обсяг зовнішнього боргу країни та його співвідношення з ВВП та експортом даної країни.

Інструменти державного регулювання зовнішньої торгівлі поділяють на митні (накладання мита на імпортовані та експортовані товари) та немитні (квоти, субсидії, демпінг, бюрократичні перешкоди). З іншого боку, серед них розрізняють ті, що стимулюють експорт (прямі і непрямі експортні субсидії), та ті, що обмежують імпорт (мито, квоти, ліцензування, бюрократична тяганина під час митних процедур). Державні інструменти, що обмежують імпорт, часто називають торговельними бар'єрами. Основні серед них: мита, надмірні стандарти щодо якості товару, санітарні обмеження, норми безпеки, бюрократична тяганина під час митних процедур, вимоги ліцензування, торговельне ембарго, імпортні квоти.