2015-09-06
167
ПОРЯДОК ВИКОРИСТАННЯ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ, ПЕСТИЦИДІВ, СТИМУЛЯТОРІВ РОСТУ С/Г ВИРОБНИКАМИ.
Особи, діяльність яких пов’язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ними, повинні мати допуск (посвідчення) на право роботи із зазначеними пестицидами і агрохімікатами. Порядок одержання такого допуску визначається Кабінетом Міністрів України.
Продаж населенню пестицидів і агрохімікатів здійснюється у дрібнофасованому вигляді та з обов’язковою наявністю інструкції щодо безпечного їх застосування.
Господарська діяльність у сфері зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів підлягає обов’язковому страхуванню, умови та порядок якого визначаються законодавством.(ст.11 ЗУ «Про пестициди і агрохімікати»)
При застосуванні пестицидів і агрохімікатів здійснюється комплекс заходів відповідно до регламентів, встановлених для певної грунтово-кліматичної зони, з урахуванням попереднього агрохімічного обстеження грунтів, даних агрохімічного паспорта земельної ділянки (поля) і стану посівів, діагностики мінерального живлення рослин, прогнозу розвитку шкідників і хвороб.
|
|
|
Переліки пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, у тому числі для роздрібної торгівлі та для застосування авіаційним методом, затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики. (ст.12)
Застосування пестицидів і агрохімікатів на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення здійснюється відповідно до законодавства.
На території, що зазнала радіоактивного забруднення, а також у зонах надзвичайних екологічних ситуацій застосування пестицидів і агрохімікатів обмежується в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.
У спеціальних сировинних зонах, призначених для вирощування продукції для дитячого і дієтичного харчування, пестициди і агрохімікати застосовуються за спеціальними технологіями, які забезпечують одержання продукції, що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам до дитячого та дієтичного харчування.(ст.13)
КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ, ПЕСТИЦИДІВ, СТИМУЛЯТОРІВ РОСТУ С/Г ВИРОБНИКАМИ.
Здійснюється згідно «Порядоку здійснення органами Міністерства сільського господарства і продовольства України державного нагляду та державного контролю за додержанням законодавства про пестициди і агрохімікати в галузі рослинництва», затвердженого наказом Мінсільгосппроду України від 06 серпня 1996 р. N 239.
|
|
|
Вдповідно до цього положення державний нагляд та державний контроль за додержанням законодавства про пестициди і агрохімікати в галузі рослинництва Мінсільгосппрод України здійснює через:
Українську державну службу моніторингу грунтів і якості продукції (Укргрунтомоніторинг), до складу якої входять:
-Управління державної служби моніторингу грунтів і якості продукції Українського державного об’єднання по виконанню агрохімічних робіт “Украгрохім” та державних проектно-розвідувальних станцій хімізації сільського господарства Автономної Республіки Крим і областей — за проведенням заходів щодо збереження і підвищення родючості грунтів, додержанням правил транспортування, зберігання та застосування агрохімікатів; вмістом залишкових кількостей пестицидів, агрохімікатів і важких металів у поверхневих водах, призначених для сільськогосподарських потреб, грунтах на землях сільськогосподарського призначення, а також у рослинницькій продукції та сировині, що надходять до державних ресурсів, у тому числі під час експортно-імпортних операцій;
-Управління державної служби захисту рослин Українського державного об’єднання по виконанню агрохімічних робіт “Украгрохім”, станції захисту рослин Автономної Республіки Крим, областей і районів з мережею спеціалізованих лабораторій — за фітосанітарним станом земель сільськогосподарського та іншого призначення, посівів сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень; проведенням заходів захисту рослин від шкідників, хвороб і бур’янів; додержанням регламентів і правил транспортування, зберігання та застосування пестицидів, а також визначенням залишкових кількостей пестицидів у рослинницькій продукції.
Органи Мінсільгосппроду України здійснюють свою діяльність у взаємодії з державними адміністраціями областей і районів, МОЗ, Мінекобезпеки, Мінлісгоспом, Укрдержхімкомісією, Держспоживзахистом, Держкомгідрометом, Держкомгеології, Держстандартом, Держжитлокомунгоспом і їх органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими на те державними органами.
Начальникам управлінь державних служб моніторингу грунтів і якості продукції, захисту рослин, керівники державних проектно-розвідувальних станцій хімізації сільського господарства, станцій захисту рослин Автономної Республіки Крим, областей і районів одночасно за посадою є головними державними інспекторами, начальники відділів, головні, провідні спеціалісти — державними інспекторами з моніторингу та підвищення родючості грунтів, із захисту рослин відповідно: України, Автономної Республіки Крим, області, району.
Державні (головні державні) інспектори при здійсненні ними функцій державного нагляду і державного контролю за додержанням законодавства про пестициди і агрохімікати мають право:
-вимагати від підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності додержання законодавства про пестициди і агрохімікати;
-безперешкодно відвідувати підприємства, установи і організації, інші підконтрольні об’єкти з метою перевірки додержання законодавства про пестициди і агрохімікати і відбору зразків необхідних матеріалів для агрохімічних та інших аналізів і досліджень;
-припиняти роботи із застосуванням пестицидів і агрохімікатів в порядку, передбаченому законодавством;
-забороняти ввезення і реалізацію пестицидів і агрохімікатів, що не відповідають вимогам стандартів та інших документів з стандартизації, а також постачання в державні ресурси рослинницької продукції і використання води для сільськогосподарських потреб у разі забруднення їх залишками пестицидів і агрохімікатів у кількості, що перевищує встановлені нормативи;
|
|
|
-вимагати усунення від роботи з пестицидами і агрохімікатами осіб, які не мають відповідного посвідчення;
-отримувати від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій статистичні дані та іншу інформацію, необхідну для здійснення державного контролю у цій сфері;
-видавати приписи щодо усунення виявлених порушень законодавства про пестициди і агрохімікати в межах своєї компетенції.
Законні вимоги державних інспекторів, що здійснюють державний нагляд і державний контроль за додержанням законодавства про пестициди і агрохімікати в галузі рослинництва, є обов’язковими для виконання.
ВИМОГИ ДО ЯКОСТІ С/Г ПРОДУКЦІЇ.
Сільськогосподарська продукція повинна відповідати вимогам безпечності та якості.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 23 грудня 1997 р. "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини",
якість харчового продукту — це така сукупність його властивостей, що визначає здатність харчового продукту забезпечувати потреби організму людини в енергії, поживних та смако-ароматичних речовинах, стабільність їх складу і споживних властивостей протягом терміну придатності.
Безпека харчових продуктів визначається відсутністю загрози шкідливого впливу на організм людини самих харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів.
Ввезення, виготовлення (крім виготовлення для особистого споживання), надання на реалізацію, реалізація або використання іншим чином харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів без документального підтвердження їх якості та безпеки заборонено.
Неякісні та небезпечні харчові продукти, продовольча сировина й супутні матеріали підлягають вилученню з обігу в порядку, встановленому законодавством
|
|
|
Загальне державне регулювання якості та безпеки сільськогосподарської продукції здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та центральні органи виконавчої влади областей, районів, міст Києва та Севастополя.
Органами із спеціальною компетенцією в галузі державного регулювання якості та безпеки сільськогосподарської продукції є уповноважені центральні органи виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, захисту прав споживачів, стандартизації, метрології та сертифікації, ветеринарної медицини, карантину рослин, їхні органи в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах Києві та Севастополі у межах їхньої компетенції.
Зокрема, у складі Міністерства аграрної політики України функціонує Державна інспекція з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку — урядовий орган державного управління, який діє на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1429. Вона здійснює контроль якості сільськогосподарської продукції та сировини під час їх виробництва, збереження та реалізації, у тому числі при проведенні експортно-імпортних операцій. До її компетенції належить також здійснення моніторингу стану кількісного та якісного зберігання зерна і продуктів його переробки, бобових та олійних культур і сировини, а також ринку зернових культур.
Державна служба ветеринарної медицини України (ветеринарна служба) здійснює державний контроль та державний нагляд за такими харчовими продуктами:
1) необроблені харчові продукти тваринного походження на потужностях (об’єктах) з їх виробництва;
2) усі рослинні продукти, сільськогосподарська продукція та необроблені харчові продукти тваринного походження, що продаються на агропродовольчих ринках.
Ветеринарна служба здійснює державний контроль за виробництвом і готовою продукцією на м’ясопереробних, рибодобувних, рибопереробних, молокопереробних підприємствах, які використовують необроблені харчові продукти тваринного походження як сировину, та підприємствах гуртового зберігання необроблених харчових продуктів тваринного походження.
Функціями державного регулювання якості та безпеки сільськогосподарської продукції є:
— державне нормування показників якості та безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів;
— державна реєстрація спеціальних харчових продуктів;
— державна реєстрація нормативних документів на харчові продукти, продовольчу сировину і супутні матеріали;
— декларування відповідності харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів;
— сертифікація харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, запровадження систем контролю якості та безпеки виробництва цих продуктів, сировини, матеріалів;
— встановлення та додержання порядку ввезення в Україну харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів;
— здійснення контролю за додержанням порядку ввезення харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів.
Згідно ЗУ "Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини” виробник (продавець) сільськогосподарської продукції зобов'язаний постійно перевіряти її якість та вживати заходів щодо недопущення реалізації непридатних харчових продуктів, продуктів із вичерпаним терміном придатності й тих, на яких відсутнє або нерозбірливе маркування; забезпечувати безперешкодний доступ на відповідні об'єкти працівникам, які здійснюють державний контроль і нагляд, для перевірки відповідності виробництва, зберігання, транспортування, реалізації, використання харчових продуктів і продовольчої сировини вимогам, нормам і правилам щодо їх якості та безпеки; надавати безоплатно цим працівникам необхідні для виконання їх функцій нормативні документи та інші відомості, а також зразки використаних продовольчої сировини, супутніх матеріалів і харчових продуктів, що випускаються; відшкодовувати споживачам шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини.
Суб'єкти підприємницької діяльності повинні здійснювати реалізацію харчових продуктів і продовольчої сировини відповідно до правил торгівлі харчовими продуктами, які затверджуються Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.
82.ПОНЯТТЯ ФІКСОВАНОГО С/Г ПОДАТКУ.
Згідно ст.2 ЗУ «Про фіксований сільськогосподарський податок» особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.
Фіксований сільськогосподарський податок — це податок, який не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі.
Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов’язкових платежів):
-податку на прибуток підприємств;
-плати (податку) за землю;
-комунального податку;
-збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
-плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;
-збору за спеціальне водокористування.
При цьому платники фіксованого сільськогосподарського податку не звільняються від сплати коштів на обов’язкове державне пенсійне страхування та на обов’язкове соціальне страхування і здійснюють відрахування в розмірах і порядку, передбачених статтями 5 і 6 цього ЗУ «Про фіксований сільськогосподарський податок».
Об’єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі — платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).
Інші податки та збори (обов’язкові платежі), визначені Законом України “Про систему оподаткування”, сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.
ПОРЯДОК СПЛАТИ ФІКСОВАНОГО С/Г ПОДАТКУ
Платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року.
Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах:
для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,15;
для багаторічних насаджень — 0,09;
для земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах, — 0,45 відсотка грошової оцінки одиниці площі ріллі по областях та Автономній Республіці Крим.
Для платників податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах:
для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,09;
для багаторічних насаджень — 0,03.
Сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:
-у I кварталі — 10 відсотків;
-у II кварталі — 10 відсотків;
-у III кварталі — 50 відсотків;
-у IV кварталі — 30 відсотків.
Сума податку перераховується на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки.
У разі виникнення форс-мажорних обставин (стихійне лихо, дія обставин непереборної сили) по кожному конкретному платнику податку за його клопотанням Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням з Міністерством фінансів України та Міністерством аграрної політики України приймається рішення про реструктуризацію (відстрочку) сплати фіксованого сільськогосподарського податку (за винятком безнадійного податкового боргу, який підлягає списанню відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14).
Порядок реструктуризації (відстрочки) сплати цього податку визначається центральним податковим органом.
ОСНОВНІ ПОДАТКИ, ЯКІ СПЛАЧУЮТЬ СУБЄКТИ АГРАРНОГО ПРАВА
Залежно від обраної системи оподаткуваня субєкт аграрного права може звільняється від певних податків та зборів. Зокрема, фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов’язкових платежів):
-податку на прибуток підприємств;
-плати (податку) за землю;
-комунального податку;
-збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
-плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;
-збору за спеціальне водокористування.
При цьому платники фіксованого сільськогосподарського податку не звільняються від сплати коштів на обов’язкове державне пенсійне страхування та на обов’язкове соціальне страхування.
Оскільки відповідно до Закону України від 17 грудня 1998 р. № 320 "Про фіксований сільськогосподарський податок" податок на додану вартість не ввійшов до переліку податків і зборів (обов'язкових платежів), в рахунок яких сплачується фіксований сільськогосподарський податок, то операції, що здійснюють сільськогосподарські підприємства, які відповідно до Закону України від 3 квітня 1997 р. № 168 "Про податок на додану вартість" підлягають оподаткуванню, оподатковуються податком на додану вартість на загальних підставах.
Суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов’язкових платежів) (Указ Президента „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” 3 липня 1998р.):
податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;
податку на прибуток підприємств;
податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб — суб’єктів малого підприємництва);
плати (податку) за землю;
збору на спеціальне використання природних ресурсів;
збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
збору до Державного інноваційного фонду;
збору на обов’язкове соціальне страхування;
відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;
комунального податку;
податку на промисел;
збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;
збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;
внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;
внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
плати за патенти згідно із ЗУ “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.
Ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва — фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім’ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
Суб’єкт підприємницької діяльності — фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов’язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов’язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї.
Суб’єкт підприємницької діяльності — юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:
-6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР);
-10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Підприємства аграрного сектору які не є перейшли на ФСП або єдиний податок сплачують податки та відрахування в загальному порядку.
Особисті селянські господарства сплачують тільки земельний податок та податок з доходів фізичних осіб.
Згідно ЗУ «Про систему оподаткування»
В Україні справляються:
-загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі);
-місцеві податки і збори (обов’язкові платежі).
До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов’язкові платежі):
1) податок на додану вартість;
2) акцизний збір;
3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;
4) податок на доходи фізичних осіб;
5) мито;
6) державне мито;
7) податок на нерухоме майно (нерухомість);
8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності);
9) рентні платежі;
10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
11) податок на промисел;
12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;
14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;
15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
16) збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;
17) збір до Державного інноваційного фонду;
18) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;
19) фіксований сільськогосподарський податок;
20) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
22) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;
23) збір за використання радіочастотного ресурсу України;
24) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);
25) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
26) збір за проведення гастрольних заходів;
27) судовий збір;
28) збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
2. Загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі)
встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.
До місцевих податків належать:
1) податок з реклами;
2) комунальний податок.
2. До місцевих зборів (обов’язкових платежів) належать:
2) збір за припаркування автотранспорту;
3) ринковий збір;
4) збір за видачу ордера на квартиру;
5) курортний збір;
6) збір за участь у бігах на іподромі;
7) збір за виграш на бігах на іподромі;
8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;
9) збір за право використання місцевої символіки;
10) збір за право проведення кіно- і телезйомок;
11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;
13) збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;
14) збір з власників собак;
ПІЛЬГИ ПРИ ОПОДАТКУВАННІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБЄКТІВ АГРАРНОГО ПРАВА
Згідно ЗУ "Про плату за землю" звільняються від плати за земелю новостворені фермерські господарства протягом трьох років, а в трудонедостатніх населених пунктах — п’яти років з часу передачі їм земельної ділянки у власність.
Не сплачується земельний податок за такі землі:
-земельні ділянки державних, колективних і фермерських господарств, які зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних насаджень;
-сільськогосподарські угіддя зон радіоактивне забруднених територій, визначених Законом України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".
-землі державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур.
Пільги в розмірі 50% суми податку мають сільськогосподарські підприємства товаровиробники власники транспортних засобів - за трактори колісні, автобуси й спеціальні автомобілі для перевезення людей з кількістю місць не менш десяти.
Для сільськогосподарських товаровиробників — платників фіксованого сільськогосподарського податку зупинено дію таких законодавчих актів України та їх окремих норм з питань оподаткування:
Закону України “Про джерела фінансування дорожнього господарства України” Закону України “Про плату за землю”;
статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року N 56-93 “Про місцеві податки і збори”: комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (334/94-ВР)
Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” в частині придбання торгового патенту для здійснення торговельної діяльності;
Закону України “Про систему оподаткування” у частині сплати сум податків і зборів (обов’язкових платежів), включених до складу фіксованого сільськогосподарського податку, передбаченого цим Законом.
68.ПОНЯТТЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СУБЄКТІВ АГРАРНОГО ПРАВА ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА.
Під юридичною відповідальністю розуміється державний примус до виконання вимог, передбачених законодавством, охоронне правовідношення, в якому порушник зобов'язаний відповідати за свої винні вчинки.
Об'єктом відповідальності є винне порушення юридичних приписів, що регулюють здійснення виробничо-господарської й іншої діяльності сільськогосподарських підприємств та їхніх об'єднань.
Результати виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників багато в чому залежать від правильного врахування кліматичних, погодних, природних та біологічних факторів, раціонального використання природних ресурсів, їх заощадження й забезпечення відтворення.
