Поняття і предмет аграрного права 9 страница

-прийняти товар або забезпечити зберігання товару, який покупець відмовився прийняти;

- оглянути товар перевірити його якісні кількісні характеристики;

- притягнути продавця до справи, якщо треті особи звернулися з позовом про витребування речі.

При цьому між сторонами є спільні обов'язки, зокрема: відшкодування збитків, як. виникли у контрагента у зв'язку з неналежним виконанням договору, затримкою виконання або відмовою.

Відповідальність сторін за неналежне виконання договору купівлі-

продажу. Відповідальність може настати за невиконання будь-якоїумови договору у вигляд, сплати неустойки відшкодування збитків. Так, покупець якому передано товар неналежної якості, має право вимагати від покупця за своїм вибором

- пропорційного зменшення ціни:

- безоплатного усунення недоліків в розумний строк;

- відшкодування витрат на усунення недоліків.

Якщо недоліки товару настільки істотні, що їх неможливо усунути, покупець має право вимагати заміни товару або взагалі відмовитися від договору. Продавець також відовідає за продаж некомплектного товару, продаж товару без тари упаковки, порушення асортименту тощо.

ДОГОВІР МІНИ, ЙОГО РІЗНОВИДИ.

За договором міни або бартеру кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший (ст. 715 ЦК). Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

Сторонами договору міни є покупець та продавець - фізичні та юридичні особи, які є власниками обмінюваного майна (якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, коли власник не має права вимагати його повернення). При цьому кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який вона передає в обмін, покупцем товару, який вона одержує взамін.

Предметом договору міни є товари (речі, майнові та особисті немайно-ві права, призначені для продажу), роботи (діяльність, результати якої мають матеріальний вираз можуть бути реалізовані для задоволення потреб фізичних чи юридичних осіб) та послуги (діяльність, результати якої не мають, як правило, матеріального виразу, а реалізуються споживаються в процесі здійснення самої діяльності).

За загальним правилом товари, послуги та роботи, що становлять предмет договору міни, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, мають бути рівноцінними. В іншому разі, договором міни може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності (право повного господарського відання або право оперативного управління) на товари, які підлягають обміну, переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обом сторонам, якщо інше не встановлено умовами договору або законом. Договір міни спрямований» а невідворотне відчуження кожною зі сторін належного їй майна.

За своїми юридичними ознаками договір міни є оплатним, двостороннім та консенсуальним. До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю продаж, положення про договір поставки, контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання. На відміну від договору купівлі-продажу, у якому вартість проданого майна має грошовий вираз, за договором міни у разі нерівноцінності майна, що підлягає обміну, сторона, яка отримує річ більшої вартості, може компенсувати іншій стороні різницю відповідною грошовою сумою.

Відповідно до положень ЦК України поняття "міни" та "бартеру" є тотожними. Проте слід зазначити, що не зважаючи на таку позицію законодавця, правове регулювання бартерних операцій, зокрема у галузі зовнішньоекономічної діяльності, має низку особливостей, визначених ЗУ"Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" від 23.12.1998 р1. Відповідно до ст. 1 названого Закону товарообмінна (бартерна) операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності - це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором із змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі.

Закон України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" передбачає оцінку товарів за бартерними договорами з метою створення умов для забезпечення еквівалентності обміну, а також для митного обліку, визначення страхових сум, оцінки претензій, застосування санкцій.

ДОГОВІР КОМІСІЇ ПРИ ЗДІЙСНЕНІ С/Г ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Договір комісії належить до договорів про надання послуг. Він широко застосовується як у внутрішньому обігу, так в зовнішньоекономічній діяльності. Договір комісії укладають при експортно-імпортних операціях, біржовій торгівлі, а також у внутрішній торгівлі, транспортних відносинах, діяльності банків, сфері обігу цінних паперів тощо.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правовиків від свого імені, але за рахунок комітента.

Характеристики договору комісії: консенсуальний; сплатний; двосторонній (взаємний); публічний.

Сторонами за договором комісії є комісіонер комітент, якими можуть бути дієздатні фізичні особи та юридичні особи. Предметом договору комісії є діяльність комісіонера, тобто посередницькі послуги комісіонера, спрямовані на вчинення правочинів, а не сам правочин як результат діяльності комісіонера

Форма договору комісії — проста письмова. Ціна в договорі комісії залежить від ціни правочину, що вчиняється комісіонером. Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Строк дії договору комісії встановлюється сторонами. Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання.

Комісіонер зобов'язаний:

— вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента відповідно до його вказівок. В інтересах комітента комісіонер має право відступити від вказівок комітента. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, шо були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові;

— після вчинення правочину надати комітентові звіт передати йому все одержане за договором комісії. Якщо комітент має заперечення щодо звіту, він повинен повідомити про це комісіонера протягом ЗО днів від дня отримання звіту;

— застрахувати майно за рахунок комітента відповідно до договору або звичаїв ділового обігу;

— нести відповідальність перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.

Комітент зобов'язаний:

— забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання, обов'язку перед третьою особою. Комісіонер не відповідає за невиконання третьою особою договору, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере);

— прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії;

— оглянути майно, придбане для нього комісіонером, негайно повідомити комісіонера про виявлені у ньому недоліки;

— виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Комісіонер має право відмовитися від договору комісії лише тоді, коли в договорі не встановлений строк (з повідомленням комітента про відмову від договору за ЗО днів). Комітент має право відмовитися від договору комісії в будь-який час, якщо договір укладено без визначення строку (з повідомленням комісіонера про відмову від договору за ЗО днів), при цьому він повинен відшкодувати комісіонерові витрати, зроблені ним у зв'язку з виконанням договору.

ПОРЯДОК УКЛАДАННЯ БІРЖОВИХ УГОД З С/Г ПРОДУКЦІЄЮ.

Біржові угоди - укладені учасниками бірж. торгівлі договори (угоди) стосовно бірж. товару у ході бірж. торгівлі. Своїм екон. змістом спрямовані на передачу майна у власність покупця. Юридично така передача оформляється договорами купівлі-прода-жу, постачання, обміну. Б. у. в принципі не відрізняються від угод, укладених поза біржею. Щодо них залежно від змісту застосовуються правила про відповідний договір, існуючий у чинному законодавстві. Деякі спец, вимоги до Б. у. містить Закон України «Про товарну біржу» (1991), де зазначено, що Б. у. можуть укладатися тільки членами біржі або брокерами; укладена під час бірж, торгів угода має бути подана на реєстрацію на біржі не пізніше наступного дня. Угода визнається укладеною з моменту її реєстрації на біржі і нотаріальному засвідченню не підлягає.

До біржових торгів допускається сільськогосподарська продукція визначеного переліку (затверджується біржею) стандартної якості, що є реальним товаром, а також стандартні контракти на цю продукцію, що допущені біржею у встановленому порядку до торгів.

За рішенням біржового комітету до торгів може бути допущена також продукція, що забезпечує виробництво сільгосппродукції, кількість якої не повинна перевищувати 40 відсотків від загального обсягу товару.

Стандартним контрактом на біржовий товар є контракт, в якому кількість, якість, базис поставки та строки виконання є стандартними.

Єдиною змінною величиною стандартного контракту є ціна, що визначається в процесі біржового торгу.

Згідно „Типовими правилами біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією” затвердженими наказом Міністерства сільського господарства і Продовольства України, Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України від 3.04.96 р. N 103/44/62

Біржова угода умовно проходить два етапи укладення.

Перший — починається з оголошення біржовим маклером, що веде торги, пропозиції продавця, і закінчується в момент оголошення ним реєстраційного номера покупця та ціни продажу, одночасно брокери-покупці та -продавці підтверджують підписами на тікетах згоду на купівлю та продаж.

На другому етапі угода оформляється письмово біржовим контрактом, що підписується брокером-покупцем і -продавцем та уповноваженою особою біржі.

Біржовий контракт має включати в собі положення щодо прав і обов’язків з митного оформлення експорту продукції. Зазначені положення можна викласти і окремим протоколом як додаток до контракту.

Біржова угода вступає в дію з моменту її підписання обома сторонами.

Угода, укладена на біржових торгах, повинна бути зареєстрована та оформлена як біржовий контракт.

Біржовий контракт має включати в собі положення щодо прав, обов’язків і відповідальності з митного оформлення експорту продукції, які не суперечать укладеному біржовим посередником — членом біржі — договору на брокерське обслуговування продавця цієї продукції. Зазначені положення можна викласти і окремим протоколом як додаток до контракту.

Дані підписаних брокером тікетів зіставляються з даними реєстратора про покупця, продавця, кількість товару та ціну укладених угод. У випадку розбіжності даних тікета з даними реєстратора рішення про умови угоди приймає маклер, що вів торги.

Брокери зобов’язані підписати контракт, а біржа його зареєструвати не пізніше наступного за укладенням угоди робочого дня. При підписанні контракту брокер зобов’язаний надати договори, на підставі яких він діяв в інтересах третіх осіб. Несвоєчасне підписання контракту визначається як відмова від оформлення угоди.

Біржовому контракту присвоюється реєстраційний номер, його форма та зміст затверджуються біржею. Контракт підписується брокерами, уповноваженими особами біржі та засвідчується печаткою біржі. Контракт оформляється в трьох примірниках: по одному для кожної із сторін угоди і один — для архівного зберігання на біржі. За поданням сторін біржа може видавати завірені копії контракту.

В разі укладення біржового контракту,

однією із сторін якого виступає покупець — нерезидент України, оригінали продавця і біржі гасяться уповноваженою біржею особою штампом або надписом “Копія”. Підставою для митного оформлення експорту продукції є тільки оригінал покупця.

Інформація щодо оформлених контрактів вноситься в журнал реєстрації контрактів.

За реєстрацію укладеної угоди біржа може встановлювати реєстраційний збір, що не може перевищувати 0,5 відсотків суми угоди з обох сторін, з урахуванням всіх податків, які встановлені на території України. Біржа самостійно визначає сторону або сторони, що оплачують державне мито за реєстрацію угоди згідно з Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (7-93).

В разі відсутності у біржовому контракті відомостей щодо прав, зобов’язань та відповідальності митному оформленню експорту продукції, декларування може виконати тільки продавець цієї продукції самостійно або через митного брокера.

В разі відсутності положень щодо митного оформлення експорту продукції у договорі на брокерське обслуговування продавця сільгосппродукції, при відмові продавця взяти участь в зовнішньоекономічному оформленні відповідальність за наслідки несе біржовий посередник, який уклав договір на брокерське обслуговування продавця.

При оформленні біржового контракту, стороною (сторонами) якого є нерезидент (нерезиденти) України, ціна біржової угоди зазначається в іноземній валюті. Перерахування здійснюється за курсом НБУ на день проведення торгів.

Розрахунки за цими контрактами здійснюються в іноземній валюті.

ВИДИ БІРЖОВИХ УГОД

Регулюється згідно „Типовими правилами біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією” затвердженими наказом Міністерства сільського господарства і Продовольства України, Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України від 3.04.96 р. N 103/44/62

Під час біржових торгів можуть бути укладені угоди, що пов’язані з:

- негайною (від 1 до 30 днів) взаємною передачею прав та обов’язків щодо реальної сільськогосподарської продукції (спотова угода);

- відстроченою (від 30 до 360 днів) взаємною передачею прав та обов’язків щодо реальної сільськогосподарської продукції (форвардна угода);

- взаємною передачею прав та обов’язків щодо стандартного контракту (ф’ючерсна угода);

- поступкою прав на майбутню передачу чи набуття прав і обов’язків щодо реального товару або стандартного контракту (опціонна угода).

Інші види угод щодо біржової сільськогосподарської продукції, контрактів чи прав вводяться біржею за погодженням з Мінсільгосппродом.

ДОГОВІР ЛІЗИНГУ

За договором лізингу або договір фінансової оренди одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержува-чеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк за встановлену плату (ст. 806 ЦК).

Договір лізингу є двостороннім (обидві сторони договору наділені правами та обов'язками) та відплатним (майно передається у користування за встановлену плату), може бути як реальним (коли договір вважається укладеним з моменту передачі лізингодавцем лізингоодержувачеві у користування майна), так консенсуальним. (коли лізингодавець зобов'язується передати майно у користування лізингоодержувачеві).

Сторонами договору лізингу є лізингодавець лізингоодержувач. Крім сторін, у договорі непрямого лізингу бере участь продавець (постачальник).

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена, відповідно до законодавства до основних фондів. Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській Діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом (п. 8.2.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р.)

Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також речі, встановлені законом (ч. 2 ст. 807 ЦК України). Також не можуть бути предметом даного договору цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів (ч 5 ст. 292 ГК). Предмет договорі лізингу — це переважно майно, яке раніше не використовувалось наймодавцем та придбане лише з метою иередання його в найм.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено догово ром або законом.

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм з урахуванням його особливостей. До відносин, пов'язаних із лізингом, застосовуються загальні положення про кулівлю-лродаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Форма – письмова.

Істотними умовами договору лізингу є:

предмет лізингу;

строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

розмір лізингових платежів;

інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Лізингоодержувач зобов'язаний:

• належним чином користуватися майном, підтримувати його відповідно до умов договору, на яких воно було передане, з урахуванням його природного зносу та змін майна, погоджених сторонами;

• своєчасно та у повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком здійснювати лізингові платежі;

• у разі припинення договору, якщо він не реалізує своє право на купівлю (викуп) майна та не продовжить його використання, повернути майно у стані, зазначеному в договорі.

Лізингоодержувач має право:

• відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає умовам договору, або затримувати належні лізин-годавцеві платежі до усунення ним порушення;

• вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, що виникли внаслідок його винних дій або упущень.

ВИДИ ДОГОВОРІВ ЛІЗИНГУ.

Лізинг — це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до українського законодавства розрізняють два типи лізингу: внутрішній і міжнародний.

При здійсненні внутрішнього лізингу лізингодавець, лізингоодержувач і продавець (постачальник) є резидентами України. Якщо предмет лізингу знаходиться у власності резидента України, договір міжнародного лізингу регулюється законодавством України.

При здійсненні міжнародного лізингу лізингодавець чи лізингоодержувач є нерезидентом України. Якщо предмет лізингу знаходиться у власності нерезидента України, то договір міжнародного лізингу регулюється національними законами в області зовнішньоекономічної діяльності.

У межах довготермінової оренди розрізняють два види лізингових операцій: фінансовий і оперативний.

Фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, не менший того, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної на день укладення договору.

Після закінчення терміну договору фінансового лізингу об'єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача або придбавається ним за залишковою вартістю.

Оперативний лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, менший того, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної на день укладення договору.

Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю та може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.

Розрізняють три форми лізингу:

- зворотний лізинг - це договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому у лізинг;

- пайовий лізинг - це здійснення лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна;

- міжнародний лізинг - це договір лізингу, коли суб'єкти лізингу перебувають під юрисдикцією різних держав, або майно чи платежі перетинають державні кордони. Міжнародний лізинг здійснюється відповідно до законодавства України, міжнародних договорів, в яких бере участь Україна, та договорів, укладених суб'єктами лізингу.

Розрізняють довго-, середньо- та короткотерміновий лізинг:

- довготерміновий - лізинг, що здійснюється протягом трьох і більше років;

- середньотерміновий - здійснюється протягом півтора – три роки;

- короткотерміновий - здійснюється здебільшого до півтора року.

У господарській практиці сучасних розвинутих країн застосовуються різні види лізингу, кожен з яких характеризується специфічними особливостями. Найбільш розповсюдженими є:

• оперативний (сервісний) лізинг (operating lease)

• фінансовий (капітальний) лізинг (Financial lease)

• зворотній лізинг (sale and lease back)

• частковий лізинг (за участю третьої сторони) (leveraged lease)

• прямий лізинг (direct lease)

• сублізинг (sub-lease)

Втім, усі існуючі види угод є різновидами двох базових форм лізингу – оперативного або фінансового. Розглянемо детально механізм дії найбільш розповсюджених видів лізингу:

ЦК України виділяє два види лізингу: прямий та непрямий.

Прямий лізинг є двостороннім правочином між лізингодавцем та лізингоодержувачем. Він передбачає, що у лізинг передається об'єкт, який є власністю лізингодавця придбаний без попередньої домовленості із лізингоодер-жувачем. Взагалі, відносини прямого лізингу не дуже поширені у світі. Як правило, таке підприємство-постачальник віддає перевагу створенню своєї лізингової компанії.

У непрямому лізингу беруть участь лізингодавець, лізингоодержувач та продавець (постачальник) предмета лізингу. Він може укладатися у формі багатостороннього правочину або у формі цілої низки правочинів. Особливістю даного виду є те, що в лізинг передається майно, спеціально придбане лізингодавцем для передання його у лізинг. Лізингоодержувач визначає всі специфікації засобів виробництва (предмета майбутнього лізингу), обирає самостійно постачальників та умови постачання. Непрямий лізинг є класичним видом лізингових відносин досить часто застосовується у світовій практиці

Ремонт технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником).

ДОГОВІР ФІНАНСОВОГО ТА ОПЕРАТИВНОГО ЛІЗИНГУ.

Оперативний лізинг - це господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає передачу орендарю права користування основними фондами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних фондів їх власнику після закінчення строку дії лізингової угоди. Основні фонди, передані в оперативний лізинг, залишаються у складі основних фондів орендодавця.

Оскільки при оперативному лізингу орендодавець не може амортизувати всі витрати за рахунок надходжень від одного орендаря, в літературі цей вид лізингу називається ще лізингом з неповною окупністю (ЛНО).

Використання різних сервісних послуг, що надаються лізингодавцем або виробником обладнання, дозволяє скоротити витрати на поточне технічне обслуговування і утримання відповідного персоналу.

До недоліків оперативного лізингу відносять: більш високу, ніж при інших видах лізингу, орендну плату; вимоги про внесення авансів і передоплат; наявність у контрактах умов про виплату неустойок у випадку дострокового припинення оренди; інші умови, покликані знизити і частково компенсувати ризик власників майна.

Фінансовий лізинг (лізинг з повною окупністю) - це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем на замовлення орендаря основних фондів з подальшою їх передачею у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних фондів з обов'язковою передачею права власності на такі основні фонди орендарю.

Фінансовий лізинг є різновидом фінансового кредиту, тому іноді він ще має назву інвестиційного лізингу. Витрати орендодавця на купівлю об'єктів фінансового лізингу

це включаються до складу валових витрат або до складу основних фондів такого орендодавця.

Основні фонди, передані у фінансовий лізинг, включаються до складу основних фондів орендаря.

До об'єктів фінансового лізингу належить нерухомість (земля, будинки і спорудження), а також довготермінові засоби виробництва.

Фінансовий лізинг служить базою для утворення двох інших форм довготермінової оренди – зворотній і частковий (за участю третьої сторони).

(ЗУ „Про фінансовий лізинг” 16 грудня 1997 року)

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) згідно з ст. З Закону може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може бути передано в лізинг у порядку, встановленому Законом.

Суб'єктами лізингу можуть бути:

-лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодер-жувачу;

-лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

-продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

У разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов’язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу.

Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є:

предмет лізингу;

строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

розмір лізингових платежів;

інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Лізингодавець має право:

1) інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти;

2) здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання;

3) відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом;