Поняття і предмет аграрного права 10 страница

4) вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках;

5) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

6) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору;

7) вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов’язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов’язань лізингоодержувачем за договором лізингу.

Лізингодавець зобов’язаний:

1) у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору;

2) попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров’я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним;

3) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов’язання щодо утримання предмета лізингу;

4) відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором;

5) прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу.

3. Лізингодавець може мати інші права та обов’язки відповідно до умов договору лізингу, інших нормативно-правових актів.

Лізингоодержувач має право:

1) обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю;

2) відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям;

3) вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках;

4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.

Лізингоодержувач зобов’язаний:

1) прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору;

2) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов’язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані;

3) своєчасно сплачувати лізингові платежі;

4) надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання;

5) письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі;

6) письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, — негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором;

7) у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу — повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

3. Умови ремонту і технічного обслуговування предмета лізингу можуть визначатися окремим договором.

4. Лізингоодержувач може мати інші права та обов’язки відповідно до умов договору лізингу, нормативно-правових актів.

Умови ремонту і технічного обслуговування предмета лізингу можуть визначатися окремим договором.

Лізингоодержувач може мати інші права та обов'язки відповідно до умов договору лізингу, Закону та інших нормативно-правових актів.

Предмет лізингу підлягає реєстрації у випадках і в порядку, передбачених законом.

ДОГОВІР ЗВОРОТНОГО ТА ПАЙОВОГО ЛІЗИНГУ.

Зворотний лізинг - це договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому у лізинг.

Зворотний лізинг (оренда) — господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг.

Пайовий лізинг - це здійснення лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна.

52.ДОГОВІР ОРЕНДИ МАЙНА В АГРАРНОМУ ПРАВІ.

Найму (оренда) - тимчасова оплатна передачу у користування майна.

Загальні положення щодо договору оренди містить ЦК України (§ 1 гл. 58) Він також визначає особливості деяких різновидів договору оренди (прокат, оренда земельної ділянки, будівлі або іншої капітальної споруди, транспортного засобу, лізинг).

Особливості укладання та виконання ДОГОВОРІВ оренди окремих видів майна регулюються законами, зокрема щодо майна виробничо-технічного призначення - ст.ст. 283-291 ГК України; майна, що перебуває у державній комунальній власності - ЗУ"Про оренду державного комунального майна" від 10.04.1992 р.; майна військового призначення - ЗУ"Про господарську діяльність у Збройних силах України" від 21.09.1999 р.; водних об'єктів - Водним кодексом України від 6.06.1995 р.; землі (земельної ділянки) - ЗК України та ЗУ"Про оренду землі" від 6.10.1998 р. тощо. Відповідно до вказаних законодавчих актів приймаються діють численні підзаконні акти, що визначають порядок передачі відповідного майна в оренду, методику обрахування розміру орендної плати тощо.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК).

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Здаючи майно в найм, його власник продає його споживну вартість частинами.

За юридичними ознаками договір найму (оренди) є двостороннім, сплатним та консенсуальним.

Предметом договору найму можуть бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками й зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні, а також майнові права.

Договір оренди має декілька різновидів, кожному з яких притаманні певні особливості. Договори оренди можна класифікувати за такими підставами:

- за часом: з встановленим строком без встановленого строку;

- за предметом договору оренди: оренда речей, оренда цілісних майнових комплексів, оренда майнових прав;

- за правом власності на майно, що є предметом договору оренди: оренда приватного майна, оренда комунального майна, оренда державного майна;

- за видом майна: оренда рухомого майна (договори прокату, найму (оренди) транспортного засобу тощо), оренда нерухомого майна (договори найму (оренди) земельної ділянки, найму будівлі або іншої капітальної споруд, оренди водного об'єкту тощо).

Відповідно до ЦК України сторонами договору оренди виступають наймодавець, наймач. В інших нормативно-правових актах та спеціальній літературі їх ще називають орендодавцем орендарем.

Наймодавцем може бути фізична або юридична особа, яка володіє правомочністю розпорядження цим майном у формі передання майна у найм. Виходячи з цього наймодавцем може виступати:

1) власник майна, що передасться у найм;

2) особа, якій належать майнові права, що передаються у найм;

3) особа, яка уповноважена за законом або договором на укладання договору найму певного майна (ст. 761 ЦК України).

За користування майном наймач вносить плату, розмір якої встановлюється договором найму..Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживної якості речі. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, індексацію розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном Істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не використовувалось ним через обставини, й які він не відповідає.

Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Договір найму може укладатися на визначений або на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитись від договору у будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна— затри місяці.

Законом можуть бути встановлені максимальні строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна зі сторін не відмовилась від договору з невизначеним строком, його дія припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, срок якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку договору. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за. відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, раніше встановлений договором.

Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку зазначеного в договорі, а якщо він не встановлений договором — у розумний строк.

Наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору, у разі порушення його умов наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

При зміні власника переданої у найм речі до нового власника переходять,фава та обов'язки наймодавця. Наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним в результаті користування річчю, переданою у найм.

Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право:

1) вимагати від наймодавця передання майна відшкодування збитків, завданих затримкою;

2) відмовитись від договору найму вимагати відшкодування збитків.

Наймодавець зобов'язаний:

1) передати наймачеві річ у комплекті й у стані, що відповідають умовам договору та її призначенню; 2) попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею; 3) повідомити наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм.

Наймодавець може гарантувати якість речі протягом всього строку найму, а у разі виявлення недоліків, що перешкоджають використанню речі, наймач має право за своїм вибором вимагати: 1) заміни речі, якщо це можливо; 2) відповідного зменшення розмір; плати за користування річчю; 3) безоплатного усунення недоліки речі або відшкодування витрат на їх усунення; 4) розірвання договору відшкодування завданих збитків.

Поточний ремонт речі провадиться наймачем за його рахунок а її капітальний ремонт здійснюється за рахунок наймодавця самим наймодавцем, якщо інше не встановлено договором або законом Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 778 ЦК наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблені за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості у рахунок плати за користування річчю. У разі якщо поліпшення зроблені без згоди наймодавця їх не можна відокремити без шкоди для речі, наймач не має права на відшкодування їх вартості. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником.

Наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини, зле за ті, які сталися внаслідок нормального її зносу або упущень наймодав-ця, він не відповідає. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Договір найму припиняється: 1) у разі смерті фізичної особи-наймача, якщо інше не встановлено договором або законом; 2) у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем: 3) у разі відмови наймодавця від договору найму.

Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на нього; 5) наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) най-модавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу. Якщо наймач не може повернути річ, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Однією з форм використання найнятого майна є піднайм. Передання наймачем речі у користування іншій особі дозволяється лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Піднайм оформляється договором, за яким наймач передає піднаймачеві все майно або його частину у тимчасове користування за плату. Перед наймодавцем залишається зобов'язаним тільки наймач, а у піднаймача виникають права обов'язки лише щодо наймача. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

ВІДМІННОСТІ ДОГОВОРУ ОРЕНДИ ВІД ДОГОВОРУ ЛІЗИНГУ.

1) договору лізингу – це різновид договору аренди;

2) навідміну від договору оренди предметом договору лізингу не можуть бути земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також речі, встановлені законом (ч. 2 ст. 807 ЦК України), цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів (ч 5 ст. 292 ГК).

3) за договором оренди витрати на обслеговуванн обєкту оренди поладається на наймача;

4) за договором оренди майно передане в оренду завжди повертається власнику, а договір лізингу може передбачати передачу орендованого майна у власність наймачеві.

52.57.ДОГОВІР ОРЕНДИ ЗЕМЛІ.

Регулюється ЦК, ГК, ЗК, ЗУ „Про оренду землі” від 6 жовтня 1998 року

Форма договору затверджена Кабміном від 3 березня 2004 р. N 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі»

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Іншими словами, це правочин про взаємні зобов'язання, відповідно до яких наймодавець зобов'язаний за плату передати наймачеві земельну ділянку у строкове володіння користування, а наймач зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.(ч.1 ст.124 ЗК)

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. (ч.2 ст.124 ЗК)

Договір найму (оренди) земельної ділянки є двостороннім, відлатним консенсуальтім.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

При передачі в оренду сільськогосподарських угідь, які розташовані в межах гірничого відводу, наданого для розробки родовища нафти або газу, строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням строків початку будівництва свердловин та виробничих споруд, пов’язаних з їх експлуатацією, на орендованій ділянці або на її частині.

Сторонами договору найму (оренди) земельної ділянки с наймодавець та наймач (згідно Закону України "Про оренду землі" - орендодавець та орендар).

Наймодавцями (орендодавцями) за договором найму (оренди) земельної ділянки можуть виступати фізичні та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Відповідно до ст. 15 З У "Про оренду землі" істотними умовами договору найму (оренди) землі є:

1) об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

2) строк дії договору оренди;

3) орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її несення перегляду та відповідальності за її несплату;

4) умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

5) умови збереження стану об'єкта оренди;

6) умови строки передачі земельної ділянки орендарю;

7) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

8) існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

9) визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

10) відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов’язань сторін, порядок страхування об’єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об’єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід’ємною частиною договору оренди землі є:

-план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

-кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

-акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

-акт приймання-передачі об’єкта оренди;

-проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об’єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Об'єктом договору оренди є земельна ділянка, яка перебуває у власності фізичної, юридичної особи, комунальній або державній власності.

Договір найму (оренди) земельної ділянки укладається в письмовій формі.

Невід'ємною його частиною є план (схема) земельної ділянки.

Орендна плата може встановлюватися за погодженням сторін у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній комунальній власності, має бути виключно у грошовій формі.

Договір оренди землі припиняється в разі: 1) закінчення строку, на який його було укладено, 2) викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; 3) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; 4) смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, визначених в законі (спадкоємців, осіб, які використовували земельну ділянку разом з орендарем та ін.), від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; 5) ліквідації юридичної особи-орендаря.

Відповідно до Закону України "Про оренду землі" громадяни, які мають право на земельну частку (пай) у недержавному сільськогосподарському підприємстві, можуть передати в оренду відповідну земельну ділянку лише для сільськогосподарського використання. Це означає, що власник земельної частки (паю) може передати її в оренду лише після виділення земельної частки в натурі у вигляді земельної ділянки. І саме так необхідно розуміти зміст Указу Президента України від 15 грудня 1998 р. "Про гарантування захисту економічних інтересів та поліпшення соціального забезпечення селян-пенсіонерів, які мають право на земельну частку (пай)". Передача селянами-пенсіонерами та іншими членами господарства належних їм земельних часток (паїв) в оренду можлива лише після виділення земельної частки в натурі у вигляді земельної ділянки та отримання державного акта на право приватної власності на землю.

Орендодавець має право вимагати від орендаря:

-використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;

-дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів;

-дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються;

-своєчасного внесення орендної плати.

Орендодавець зобов’язаний:

-передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди;

-при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки;

-не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою;

-відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов’язані з поліпшенням стану об’єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця;

-попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об’єкта оренди.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого надавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Орендар земельної ділянки має право:

-самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі;

-за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження;

-отримувати продукцію і доходи;

-здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Орендар земельної ділянки зобов’язаний:

-приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

-виконувати встановлені щодо об’єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

-дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

-у п’ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

ІСТОТНІ УМОВИ ДОГОВОРУ ОРЕНДИ ЗЕМЛІ.

(ст.15 З У "Про оренду землі") Iстотними умовами договору оренди землі є:

-об’єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

-строк дії договору оренди;

-орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

-умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

-умови збереження стану об’єкта оренди;

-умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

-умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

-існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

-визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини;

-відповідальність сторін.

За згодою сторін у договорі оренди земельної ділянки можуть бути зазначені й інші умови (якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов’язань сторін, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення договору оренди тощо).

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

ПОРЯДОК УКЛАДАННЯ ДОГОВОРУ ОРЕНДИ ЗЕМЛІ.

Особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). (16. ЗУ «Про оренду землі»)

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.(ст.124 ЗК)

Поядок укладання договорів реуюється ст.181 ГК та главою 53 ЦК.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Договір повинен відповідати вимогам ЗУ «Про оренду землі» та типовій формі договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України (від 3 березня 2004 р. N 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі»).

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін і надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.